ОЛЕСНИЦЬКИЙ Євген Григорович

Український громадсько-політичний діяч, юрист, економіст, перекладач, публіцист, театральний діяч

Народився 5 березня 1860 p. у с. Говилів-Великий на Тернопільщині в родині священика. Навчався в Тернопільській гімназії, вступив до товариства «Тернопільська громада».

У 1878 р. Є. Олесницький вступив на юридичний факультет Львівського університету. У цей час захопився журналістською та літературною діяльністю, писав вірші і публікував їх у періодичних виданнях. Перекладав польських, німецьких і російських авторів. З 1891 р. жив у Львові, згодом у Стриї, де мав адвокатську практику. З 1909 по 1914 р. знову жив у Львові, потім у Відні. Водночас співробітничав у галицьких періодичних виданнях. З 1888 р. редагував журнал «Правда». Упродовж 1885— 1895 p. був членом редакційної колегії газети «Діло».

Є. Олесницький — автор важливих наукових розвідок з політичної економії, які публікував у газеті «Діло»: «Краєве дорогове законодавство в Галичині», «Селянські заворушення з приводу шляхового закону» (обидві 1887), «Право пропінації в Галичині» (1888), «Школа історична політичної економії і її ювілей в літературі», «Другий з’їзд польських працівників і економістів» (обидві 1889) та ін.

У 1889 р. разом з К. Левицьким та А. Горбачевським розпочав видання журналу «Правнича часопись».

Був активним діячем «Підгірської ради», філії «Просвіти», а з червня 1892 р. — її головою. У 1894 р. заснував «Руську задаткову касу», входив до складу дирекції «Руського товариства кредитового».

Відомий і як один з організаторів видавничої справи в Галичині.

Є. Олесницький увійшов в історію української культури і як визначний театральний діяч, керівник Народного театру. Чимало зусиль доклав він, щоб у репертуарах тодішніх театрів були твори галицьких і буковинських авторів. Друкував огляди театрального життя, проблемні й гострополемічні статті.

Брав активну участь у громадській культурно-просвітницькій роботі. З 1900 по 1910 р. був членом галицького сейму, один із засновників національно-демократичної партії. У 1907—1917 рр. — депутат австрійського парламенту. Є. Олесницький очолював український сеймовий клуб, домагався відкриття в Тернополі української державної гімназії та українського університету у Львові.

З 1909 р. — голова товариства «Просвіта» у Львові.

Під час першої світової війни переїхав до Відня. Як член Загальної української ради з 1915 р. репрезентував Україну та боронив її інтереси.

Помер 26 жовтня 1917 р. у Відні.