НОВИЦЬКИЙ Яків Павлович

Український фольклорист, етнограф і педагог

Народився 14 жовтня 1847 р. в с. Аули Катеринославського повіту (нині Криничанський район Дніпропетровської області).

З 1869 р. працював учителем в с. Вознесенці (нині один із районів Запоріжжя). Збирав фольклорні матеріали.

У1876 р. вийшла у світ збірка М. Драгоманова «Малорусские народные предания и рассказы», яка містила чимало легенд і переказів, надісланих упорядникові Я. Новицьким.

Навесні 1877 р. у Я. Новицького було вчинено обшук і вилучено 10 примірників збірки М. Драгоманова і зшитки фольклорних етнографічних записів, а через три тижні його звільнили з посади вчителя.

Влаштувавшись на роботу в Чернігівський земський статистичний відділ, складав опис Борзнянського повіту. Через рік був призначений секретарем Олександрівської повітової училищної ради, згодом — секретарем повітового попечительства дитячих притулків. У цей період (80-ті роки XIX — початок XX ст.) Я. Новицький почав глибоко вивчати історію Запорозького краю. Був запрошений до співробітництва в редакцію «Киевской старины». В 1894 р. Харківське історико-філологічне товариство в одному із збірників вмістило добірку записів Я. Новицького «Малорусские песни преимущественно исторические, собраные Я. Новицким в Екатеринославской губернии в 1874— 1894 гг.», 1905 р. вийшла друком збірка «С берегов Днепра»,

1907 р. були опубліковані «Малорусские народные предания и рассказы» та «Малороссийская и запорожская старина в памятниках устного народного творчества», 1908 р. — «Малорусские исторические песни, собранные в Екатеринославщине в 1874— 1903 гг.», 1909 р. — «Народная память о Запорожье. Предания и рассказы, собранные в Екатеринославщине в 1875—1905 гг.»,

1912 р. — «Духовные представления малорусского народа»,

1913 р.— «Малорусские народные заговоры, заклинания, молитвы и рецепты, собранные в Екатеринославщине».

Матеріали Я. Новицького публікували в газетах «Екатерино-славские губернские ведомости», «Дніпро», «Степ», наукових збірниках Катеринославської вченої архівної комісії. Він готував також історичні, археологічні, топографічні та статистичні розвідки («Материалы для истории Запорожских казаков (из Запорожского сечевого архива за 1770—1771 гг.)», «История города Александровка (Екатеринославской губернии)», 1903 р. та ін.).

Після 1917 р. працював у військовому комісаріаті, відділі народної освіти, очолював окружний архів. Я. Новицький був одним із визначних дослідників українського фольклору. Матеріали, зібрані та впорядковані дослідником, є вагомим внеском у створення підвалин української наукової етнографії.

Помер 19 травня 1925 р. в Запоріжжі.