МОРГІЛЕВСЬКИЙ Іполит Владиславович

Український історик архітектури, мистецтвознавець

Народився 12 вересня 1889р. у с. Радовка Оренбурзької області. Навчався у Тифліському реальному училищі. У 1917 р. закінчив Київський політехнічний інститут. Із 1919 р. під керівництвом М. Біляшівського досліджує пам’ятки давньоруської архітектури, з 1920 р. — очолює секцію архітектури Всеукраїнського комітету охорони пам’яток старовини й мистецтва (ВУКОПИС), докладаючи багато зусиль для збереження реліквій української культури.

Викладав у київських інститутах — архітектурному, художньому, інженерно-будівельному; професор (з 1923). У 1926— 1927 рр. — декан архітектурного факультету Київського художнього інституту. Упродовж багатьох років досліджував Софійський та Михайлівський собори в Києві, Борисоглібський собор у Чернігові та інші пам’ятки давньоруського зодчества, а також античне будівництво (Ольвія). Вивчаючи пам’ятки візантійської, грузинської, вірменської архітектури, дослідник спростував помилкові висновки щодо провінційності давньоруської архітектури порівняно з візантійською. Вчений аргументовано довів, що архітектура Київської Русі є глибоко оригінальною, самостійною і відрізняється від візантійської навіть будівельною технікою. Він вважав, що культура Русі пройшла одні й ті самі етапи розвитку, що й культури країн Заходу та Сходу. Свої міркування щодо первісного вигляду Софії Київської та значення давньоруського зодчества в історії світової архітектури він виклав у роботі «Київська Софія у світлі нових спостережень» (1926). Відомі також роботи вченого про архітектурні пам’ятки Чернігова («Спасо-Преображенський собор у Чернігові за новими дослідженнями», «Успенська церква Єлецького монастиря в Чернігові» (обидві — 1928)), у яких він виявив елементи романської архітектури.

1926 р. І. Моргілевський заснував музей у Всеукраїнському музейному містечку (територія Києво-Печерської лаври) і кілька років керував ним. На високому науковому рівні проводить обміри архітектурних пам’яток Києва, Чернігова, Канева та ін. Деякі з пам’яток втрачено, тому нині ці обміри мають неабияке значення.

1934 р. у зв’язку з переносом столиці України до Києва, виникла ідея знесення Михайлівського Золотоверхого монастиря для проектування нової урядової площі. І. Моргілевський тяжко переживав знищення видатної пам’ятки Київської Русі і спішно розпочав обміри та точну фіксацію споруд монастиря. Висока якість проведеної роботи дала змогу сучасним будівничим точно відтворити архітектуру собору.

І. Моргілевський був членом-кореспондентом Академії архітектури СРСР (з 1941), блискучим викладачем, лекції якого відвідували навіть студенти з інших факультетів. Вражали енциклопедичні знання вченого, вільне володіння матеріалом. Дослідник залучав студентів до наукової роботи, навчав обмірювати та досліджувати архітектурні пам’ятки. Серед його учнів — В. Заболотний, Я. Штейнберг, А. Милецький, В. Гопкало, М. Холостенко та багато ін. На жаль, дуже мало робіт І. Моргілевського опубліковано, не видано і його архіви.

Помер 7 грудня 1942 р. у Києві.