МОГИЛА Петро Симеонович

Український церковний і політичний діяч, просвітник

Народився 10 січня 1597 р. в Молдавії. Походив зі знатного молдавського роду. Навчався у Львівській братській школі, слухав лекції в університетах Західної Європи, служив у польському війську. Згодом прибув до Києво-Печерського монастиря, де 1627 р. його обрали архімандритом.

Перебуваючи на цій посаді, П. Могила почав упорядковувати життя монастиря: домігся повернення відібраних раніше земель і маєтностей, сприяв розвитку лаврської друкарні, відправив на навчання за кордон талановитих юнаків.

У 1632 р. у Львові П. Могилу було обрано митрополитом Київським і Галицьким. У його особі православна церква знайшла видатного провідника, освічену, розумну й енергійну людину, яка всі свої сили й талант віддавала інтересам церкви і духовності. Він проводив широку культурно-освітню діяльність, приділяв чимало уваги укріпленню дисципліни серед духівництва. Для розслідування прогріхів духовних осіб було заведено особливий духовний суд, так звану консисторію.

Чимало зусиль П. Могила доклав до реставрації Софійського собору, Видубицького монастиря та ряду церков.

З його ініціативи у 30-ті роки XVII ст. почалися розкопки Десятинної церкви в Києві. Великі заслуги П. Могили перед вітчизняною культурою й освітою. В 1631 р. у Києво-Печерському монастирі відкрив лаврську школу, яка після об’єднання з Київською братською школою в 1633 р. дістала назву Києво-Могилянської колегії (з 1701 р. — Київська академія). Києво-Могилянська колегія стала першим в Україні вищим навчальним закладом, їй належить вагомий внесок у розвиток вітчизняної освіти. У1634 р. її філію було відкрито у Вінниці, а 1636 р. створено латинську колегію в Кременці. З ініціативи П. Могили у 1640 р. було засновано Слов’яно-греко-латинську академію в Яссах. Значну увагу П. Могила приділяв книгодрукуванню. При ньому було видано низку підручників, богословських творів (катехізис, Печерський Патерик та ін.). Кілька книг написав сам П. Могила: «Євангеліє учительне» (1616), «Анфологіон» (1636), «Євхологіон» (1646) та ін. Свої твори він друкував польською або грецькою мовою. Українська мова в його школах не закріпилася, хоча загалом його ідеї і діяльність великою мірою прислужились українській національній справі, особливо тим, що він підніс православну церкву (тодішній прапор народності) на такий рівень, що вона могла успішно протистояти римсько-католицькому тиску.

Не маючи власної державності, українці могли протиставити владі польського короля лише владу православної церкви, якій король чи цар мали бути вірними, бо вони «від Бога одержали владу», перед яким звітуються.

Усе своє майно П. Могила заповів Києво-Могилянській колегії. Помер 11 січня 1647 р. у Києві. Похований у Києво-Печерському монастирі.