МИКОЛАЙЧУК Іван Васильович

Український актор, режисер і сценарист

Народився 15 червня 1941 р. в с. Чортория (нині Чернівецької області) в селянській родині. У 1957 р. закінчив Чернівецьке музичне училище, у 1961 р. — театр-студію при Чернівецькому українському драматичному театрі ім. О. Кобилянської, в 1965 р. — акторський факультет Київського інституту театрального мистецтва ім. І. Карпенка-Карого. Ще студентом, у 22 роки, зіграв першу роль у кіно — Т. Шевченка у фільмі В. Денисенка та Д. Павличка «Сон» (1964).

Після закінчення інституту І. Миколайчук — актор і режисер Київської кіностудії ім. О. Довженка. У 60-ті роки працював із С. Параджановим. І. Миколайчуку судилося стати провісником оновлення українського кіно. Цілковито віддаючи себе роботі, поступово втрачав зір; лікувався. І. Миколайчук зіграв головну роль — Івана Палійчука — у картині «Тіні забутих предків», яка на міжнародному фестивалі в Аргентині здобула нагороду «Срібний хрест». У період неосталінізму цей фільм було оголошено «небезпечним». Хоча картина й отримувала призи на кінофестивалях за рубежем, але інформація про це приховувалася.

Далі були ролі у фільмах «Гадюка», «Анничка», про які почала писати зарубіжна преса. У час політичної задухи Ю. Іллєнко запропонував І. Миколайчукові створити фільм про його родину. Так з’явилася стрічка «Білий птах з чорною відзнакою», в якій І. Миколайчук мав зіграти роль Ореста Дзвонаря — сильну й волелюбну людину. Та за вказівкою ЦК КПУ І. Миколайчукові не дали цієї ролі. На VII Московському міжнародному фестивалі стрічка отримала золоту медаль, її закупили 57 країн. А на батьківщині фільм згодом був знятий з прокату за «націоналістичний душок».

На кіностудії О. Довженка було створено фільм «Пропаща грамота» (1972), в якому І. Миколайчук створив колоритний образ козака Василя, де виступив і режисером своєї ролі. Йому належить і музичне оформлення картини. Та чорне тавро націоналізму відіграло свою роль і тут — фільм зняли з прокату.

У 1972 р. І. Миколайчук у співавторстві з Б. Івченком написав сценарій за твором Г. Хоткевича «Кам’яна душа», проте втілити його заборонила цензура. І. Миколайчук створив образи Любомира («Захар Беркут»), Русина («Народження людини»), Олексія («Коли людина посміхнулася»), Гната («Тривожний місяць вересень»), Руснака («Спокута чужих гріхів»), князя Володимира («Легенда про княгиню Ольгу»), комісара Громова («Комісари»), Давида Мотузки («Бур’ян»). Усі вони позначені тонким психологізмом, глибоким розумінням людської душі та високою майстерністю актора. Кінофільм «Вавилон — XX» був дебютом Миколайчука-режисера. На XII Всесоюзному фестивалі він був відзначений призом за режисуру.

Через тяжку хворобу і тривалі переслідування рідкісний талант митця не був розкритий в усій його повноті й багатогранності.

Помер 3 серпня 1987 р. Похований у Києві.