МЕЧНИКОВ Ілля Ілліч

Російський і український біолог, один з основоположників ембріології, імунології і мікробіології

Народився 15 травня 1845 р. в с. Іванівка Харківської області. Закінчив Харківський університет (1864). Працював у Новоросійському (1867—1868) та Петербурзькому (1868—1870) університетах. У 1870—1882 pp. — завідувач кафедри зоології та порівняльної анатомії Новоросійського університету, в 1886—1887 pp. очолював організовану ним першу в Росії Одеську бактеріологічну станцію.

Найважливіші наукові праці присвячено еволюційній ембріології і мікробіології, імунології та геронтології. Починав з праць із зоології безхребетних та порівняльної ембріології. Детально вивчав питання про початкові етапи розвитку багатоклітинних організмів. Засновник теорії зародкових листків (1871). Один з основоположників еволюційної порівняльної ембріології (1865— 1876). Ці дослідження стали значним внеском в еволюційне вчення. Відкрив явища фагоцитозу (1882; Нобелівська премія, 1908). Розробив фагоцитарну теорію імунітету (1883).

Займався класичними дослідженнями з вивчення експериментального сифілісу, черевного тифу та туберкульозу. Створив учення про цитотоксини. Широко відомими стали праці І. Мечникова про тривалість життя і причини старіння. Свої філософські погляди природодослідника виклав у розвідці «Сорок років пошуку раціонального світогляду» (1913).

Учений мав талановитих послідовників (М. Гамалія, Ю. Бердах), був почесним членом багатьох провідних академій наук світу— Американської (з 1898), Паризької (з 1904). Президія АН СРСР заснувала золоту медаль імені 1.1. Мечникова.

Його іменем названо Одеський державний університет.

Помер 15 липня 1916 р. у Парижі.