МЕЗЕНЕЦЬ Олександр Іванович

Теоретик співу, педагог

Народився, очевидно, на початку XVII ст. у Новгороді-Сіверському (нині Чернігівської області). Змалку виховувався у кращих традиціях українського та російського церковного співу, співав у церковних хорах, добре володів знаменною грамотою і, маючи неабиякий талант, присвятив себе вивченню цього оригінального виду нотопису. Мав багато учнів, користувався повагою церковних кіл. 1655 р. стає членом новоутвореної комісії, завданням якої (згідно з рішенням Церковного собору 1654 р.) було вдосконалення знаменного письма, упорядкування, систематизація й впровадження його у виконавську та освітницьку практику. Виконання цього завдання потребувало багатьох років копіткої праці. Для О. Мезенця це був час набуття співацько-педагогічного досвіду. 1657 р. його було запрошено редактором «Печатного двора» в Москві, У 1667 р, — обрано членом старійшин Звенигородського Савво-Сторожевського монастиря, а також призначено головою комісії з упорядкування знаменного співу. Наступного 1668 р. комісія, до якої входило 14 осіб, завершила свою роботу. О. Мезинець підсумував її у посібнику «Извещение о согласнейших пометах, вкратце изложенных со изящным намерением, требующим учитися пения».

Він був гарячим прихильником крюкової нотації й вважав, що навчання співів за знаменами з «помітами» має відповідати єдиним стандартам у всіх містах та монастирях.

Справа, якій О. Мезенець присвятив усе своє життя, мала велике значення в музично-педагогічній практиці кінця XVII— XVIII ст., особливо щодо розшифрування знаменного письма і перекладу його на нотолінійну систему.

Помер після 1677 р.