МАТЮК Віктор Григорович

Український композитор, теоретик музики, публіцист

Народився 18 лютого 1852 р. в с. Тудорковичі (нині с. Федорівка) Львівської області. Загальну освіту здобув у Львівській та Перемишльській гімназіях та Духовній семінарії у Львові (1879). В гімназії та семінарії керував учнівським хором. Музиці навчався у П. Бажанського, І. Гуневича, І. Лаврівського, консультувався у М. Вербицького. Неабиякий вплив на розвиток його мистецького таланту справило особисте знайомство з І. Франком. Добре знав церковну музику, був сільським священиком. Багато часу присвятив збиранню музичного фольклору, що стало основою для «Руського співаника для шкіл народних» (у 4-х ч.) та додатку — невеличкого підручника з музичної грамоти «Малий катехиз музики» (1886). Видавець і співредактор хорового збірника «Боян» (1884), у якому вміщено твори М. Вербицького, І. Лаврівського, І. Воробкевича та його власні. Автор музично-теоретичної праці «Короткий начерк з гармонії і композиції» (1906), у якій нотні приклади наведено з творів Д. Бортнянського та П. Чайковського.

Головне місце у композиторській творчості В. Матюка посідали вокально-хорові твори, серед яких кантата «До весни» (для хору з оркестром), «До руської пісні», «Чом так скрито», «Крилець», «Під осінь», «Болеслав Кривоустий під Галичем» (на слова М. Шашкевича), кантата «Гамалія» (80-ті роки, на слова Т. Шевченка, для хору з соло баса). Із солоспівів, які дуже близькі своєю мелодикою до української пісенності, виділяються «Ой плакав я в просонню» (на слова Г. Гейне), «Прощальна пісня», «Ти маєш брильянти і перли», «Веснівка» (на слова М. Шашкевича), «Із сльозою в оці відійду». Великою популярністю користувались його мелодрами та оперети «Капрал Тимко» і «Наші поселенці» (1897), «Інвалід», «Нещасна любов», «Три князі на один престол» (до драми І. Франка).

Помер 8 квітня 1912 р. в с. Карів (нині Львівської області).