МАНІЛО В Григорій Феофанович

Український диригент, педагог

Народився 16 січня 1875 р. в м. Ніжин Чернігівської області. Будучи музично обдарованою людиною, Г. Манілов самотужки розвивав свої здібності упродовж усього життя, яке присвятив художньому аматорству, керівництву самодіяльними музичними колективами, а також викладанню у музичних навчальних закладах.

Перші музичні та загальноосвітні знання здобув приватно. У 1903 р. переїхав до Миколаєва. Керував хоровими та інструментальними колективами, співробітничав із місцевим відділенням Всеукраїнського товариства «Просвіта».

Як член культурно-освітньої секції товариства брав участь у проведенні вистав, концертів, творчих вечорів, забезпечував виконання та супровід хорових і музично-інструментальних творів, зокрема уривків з творів М. Аркаса на слова Т. Шевченка, пісень та романсів М. Лисенка (на слова Т. Шевченка), кантати К. Стеценка «Пам’яті Шевченка» та ін.

З 20-х років XX ст. керував різними оркестрами, з 1917 по 1921 р. — симфонічним оркестром Миколаївського філармонічного товариства. Згодом організовував робітничий симфонічний оркестр.

З 1925 по 1959 р. керував робітничим оркестром народних інструментів, який уже на початку 30-х років вийшов на одне з перших місць серед подібних колективів не тільки в Україні, а й у Радянському Союзі.

Упродовж цих років Г. Манілов працював викладачем, згодом — доцентом Одеської консерваторії.

З 1941 по 1944 р. перебував на Уралі, працюючи з різними музичними колективами.

У 1944 р. повертається до Миколаєва. У творчій співдружності з відновленим у повоєнні роки завдяки Г. Манілову оркестром працюють композитори К. Данькевич, К. Мясков, Г. Верьовка, П. Козицький, І. Марченко та ін.

Досвід роботи Г. Манілова з музичними колективами й нині використовується в системі художньої самодіяльності, у класах народних інструментів, оркестрових класах музичних навчальних закладів України. Г. Манілов — автор багатьох обробок та інструментовок для оркестру народних інструментів, п’єс для духового оркестру, пісень.

За творчі досягнення удостоєний звання заслуженого діяча УРСР (з 1950 р.).

Помер 29 травня 1954 р. у Миколаєві.