МАИБОРОДА Платон Іларіонович

Український композитор

Народився 1 грудня 1918 р. в с. Пелєхівщина на Полтавщині. Брат композитора Г. Майбороди. Закінчив Київську консерваторію (1947) по класу композиції у Л. Ревуцького. З 1947 р. викладав у Київській консерваторії. Твори: симфонічний твір «Героїчна увертюра» (1947), вокально-симфонічна поема «Тополя» (1966, на слова Т. Шевченка), пісні «Про Дніпро», «Гей у полі чистому», «Розлягаються тумани», а також дума «Кров людська не водиця» (1969), кантата «Полтава», обробки народних пісень, музика до драматичних вистав (понад 20) та кінофільмів. Композитор дуже яскраво виявив себе у жанрі авторської пісні як оригінальний творець глибокої лірики. Його стилю властива близькість до українського музичного фольклору. Особливо популярними є його пісні «Білі каштани», «Київський вальс», «Ми підем, де трави похилі», «Пісня про рушник» («Рідна мати моя»), «Моя стежина», «Якщо ти любиш». За творчі досягнення нагороджений Державною премією СРСР (1950), Державною премією УРСР ім. Т. Шевченка (1962), удостоєний звання народного артиста СРСР (1979). Помер 8 липня 1989 р. у Києві.