ЛУЦЬКЕВИЧ Олександр Григорович

Український політичний діяч

Точну дату народження не встановлено. Закінчив у Луцьку українську гімназію в ті часи, коли там викладав Я. Галан. Вступив на юридичний факультет Варшавського університету, однак на другому курсі був заарештований за революційну діяльність. Перебував в ув’язненні з 1931 по 1935 р., пройшов Ковельський і Луцький процеси КПЗУ. Після виходу з в’язниці став професійним революціонером. Був обраний членом Ковельського окружкому КПЗУ, а згодом його секретарем. Перебуваючи на нелегальному становищі, керував комуністичним підпіллям і, як і всі його товариші, свято вірив у велич ідеалів, за які боровся. А боротьба велася не тільки з польськими поневолювачами, а й з власними націоналістичними діячами. Коли О. Луцькевичу загрожував провал, ЦК КПЗУ перевів його секретарем окружкому на Дрогобиччину, де потрібно було відновити керівництво підпіллям після арештів. Проте не встиг він передати Ковельський окружком КПЗУ новому секретареві Л. Бобку, як їх обох схопила дефензива у Смідині. О. Луцькевича було засуджено до 15 років ув’язнення.

У вересні 1939 р. вийшов на волю і повернувся до Ковеля. Був обраний депутатом Народних зборів у Львові. Колишніх членів КПЗУ використовували для встановлення радянської влади і водночас переслідували як зрадників, «ворогів народу», О. Луцькевича обрали головою профспілки залізничників Ковеля, висунули кандидатом у депутати Верховної Ради СРСР, однак уже на початку 1940 р. знову заарештували, звинувативши в зраді, шпіонажі та інших «злочинах». Майже півтора року поневірявся по беріївських катівнях, проте не зламався.

23 червня 1941 р. О. Луцькевича разом з тисячами інших в’язнів вигнали на розстріл, проте він був завалений трупами і залишився живий. Коли німці увірвались у місто, вони випустили людей з в’язниць. Востаннє О. Луцькевича бачили в оунівській організації «Юнак» — читав лекції з історії України. Де і коли загинув — невідомо.