ЛОСЬ Федір Євдокимович

Український історик

Народився 19 червня 1908 р. в с. Півнівщина (нині Городнянського району Чернігівської області) в селянській родині. 1925 р. закінчив Городнянський педагогічний технікум, а 1931 р. — соціально-економічний факультет Чернігівського педагогічного інституту. Викладав у школах і технікумах Поділля, Чернігівщини, Харківщини, служив на Чорноморському флоті. У 1935—1938 рр. навчався в аспірантурі Інституту історії АН УРСР. У цьому закладі працював до кінця життя: науковим співробітником, ученим секретарем, завідувачем відділу, заступником директора з наукової частини, завідувачем відділу капіталізму. Водночас викладав у вищих навчальних закладах Києва (педагогічному інституті, університеті, інституті культури). Багато часу віддавав науково-організаційній діяльності, керував науковою радою «Основні закономірності вітчизняної історії дожовтневого періоду». Брав участь у створенні всіх праць з історії України (як тих, що піддавалися

нищівній критиці, так і тих, що схвалювалися директивними органами), виданих інститутом у 1940—1980 рр. Редактор і співавтор підручників з історії України для середньої та вищої школи, за якими навчалися у 1962—1985 рр.

Численні монографії Ф. Лося, зокрема «Україна в роки столипінської реакції» (1944), «Революція 1905—1907 років на Україні» (1955), «Формирование рабочего класса и его революционная борьба в конце XIX и в начале XX ст.» (1955), «Робітничий клас України в 1907-—1913 роках» (1962) та ін., попри всі ідеологічні нашарування, не втратили наукової цінності. Доктор історичних наук з 1953 р., професор з 1954 р., заслужений діяч науки УРСР з 1969 р.

Помер 21 липня 1980 р. у Києві.