ЛЕВИЦЬКИЙ Михайло Васильович

Український політичний діяч, публіцист

Народився 2 лютого 1891 р. у с. Явче, тепер Рогатинського району Івано-Франківської області у селянській родині.

На початку першої світової війни був мобілізований до австрійської армії і потрапив у російський полон. Працював на чавуноливарному заводі у Ташкенті. Після Жовтневої революції був обраний членом комітету революційних військовополонених та українських секцій ташкентської організації РСДРП(б), очолював редакцію газети «Туркестанська рада», яка виходила українською мовою. У квітні 1919 р. був обраний до складу Комітету Компартії Східної Галичини і Буковини і призначений його відповідальним представником на фронті. У 1920 р. — член Політбюро ЦК КПСГ і Галицького революційного комітету. У 1921—1922 рр. — повноважний представник радянської України в Німеччині й Чехословаччині, з 1923 р. — в Австрії.

З 1927 р. — кандидат у члени ЦК КП(б)У. Працював на партійних і державних посадах. Виступав з публіцистичними творами на сторінках журналів «Більшовик України», «Літопис революції», «Галицький комуніст», газет «Комуніст», «Вісті ВУЦВК», «Пролетарська правда». Автор книжки «Західна Україна».

У 1933 р., не витримавши гнітючої атмосфери, що склалася у період культу особи Сталіна, наклав на себе руки.