ЛАШКЕВИЧ Олександр Степанович

Український історик, філолог, археолог, громадський діяч

Народився 19 листопада 1842 р. в родовому маєтку в с. Брахлів на Чернігівщині. Належав до давнього шляхетського роду. Навчався у Першій київській гімназії. У 1864 р. закінчив історико-філологічний факультет Київського університету.

У 1870—1880 рр. брав активну участь у проведенні селянської реформи 1861 р. та інших реформ цього періоду на Київщині, Поділлі, Чернігівщині як мировий посередник, мировий суддя, земський гласний.

З початку 70-х років був активним членом київської Старої громади, а в 1888—1889 рр. видавав і редагував неофіційний орган Старої громади — журнал «Киевская старина».

На початку 1886 р. повернувся до Києва. Розпочав співробітництво з журналом «Киевская старина», де друкував матеріали й документи з історії України XVII—XVIII ст., власні статті та нотатки з історії, генеалогії тощо.

У середині 80-х років XIX ст. журнал перебував у кризовій ситуації. Через фінансові труднощі, антиукраїнський тиск з боку царату, тяжку хворобу першого редактора Ф. Лебединцева часопис змушений був заявити про припинення роботи.

У цей складний не лише для часопису, а й для всього духовного життя України час О. Лашкевич узяв на себе фінансування журналу, став його видавцем і головним редактором (1888). Він згуртував навколо редакції найкращих учених, які репрезентували інтелектуальну еліту України, що дало можливість збільшити обсяг часопису і кількість передплатників., О. Лашкевич перетворив його із суто краєзнавчого друкованого органу на осередок історичної, суспільної та літературної думки, на справжнього виразника національного і духовного відродження України.

О. Лашкевич — автор кількох праць з історії Лівобережної України.

Помер 31 жовтня 1889 р.