КУЛЬЧИЦЬКА Олена Львівна

Український живописець, графік

Народилася 15 вересня 1877 р. ум. Бережани Тернопільської області. Початкову художню освіту здобула у приватних художніх студіях Львова (1901—1903). Пізніше закінчила Віденську художньо-промислову школу (1908). На формування оригінального стилю художниці великий вплив мали західноукраїнське народне мистецтво, яке вивчала все життя; французький імпресіонізм та різні напрями віденського сецесіону, особливо експресіонізм. У 1945—1951 рр. — викладач Українського поліграфічного інституту, з 1948 р. — його професор. Народний художник (з 1956).

Твори: «Діти на леваді» (1909), «Гуцулка Параня», «Жнива», «Бабуля», «Діти з свічками» (всі — 1913) та ін. Художниця прагне поєднати реалістичність з декоративністю (за своєю живописною структурою ці картини нагадують твори народних майстрів). Найвиразніше цю тенденцію виявлено в одному з найкращих її полотен «У свято» (1913). Графічні твори майстрині експонувалися у Кракові, Варшаві, а також на всеукраїнських виставках 1911 та 1913 рр. у Києві.

О. Кульчицька багато експериментувала, створювала емалі, іконописні роботи. Результатом захоплення художниці народним мистецтвом стали серії акварелей «Народна архітектура західних областей України», «Народний одяг західних областей України» (20-ті роки); офорти «Бора» (1911), «На панщині» (1918), «Проти бурі» (1928); гравюри на дереві «Довбуш», «Головач» (обидві —1910), ілюстрації до творів М. Коцюбинського, І. Франка та ін.; лінорити «Галерея українських письменників» (1919—1920).

Особливою пластичністю позначені лінорити «Сніданок», «Копають картоплю», «Колонізація» та інші, які присвячено вічній темі людської праці. Громадською пристрасністю пройняті роботи антивоєнного циклу «Молох війни» та «Селянське повстання». Таємним глибинам народних повір’їв та гуцульських легенд присвячено кольорові лінорити «Лісовик», «Мелодія гір» та інші, створені у 30-ті — 40-ві роки.

Померла 8 березня 1967 р. у Львові.