КРАСУСЬКИЙ Михайло

Польський лінгвіст

Викладав в Одеському університеті. Досліджував проблеми порівняльного мовознавства. У 1880 р. в Одесі вийшла друком його праця «Древность малороссийского языка».

Слід зазначити, що ця подія відбулася через чотири роки після Емського акту (1876), і автора публікації, поляка за походженням, важко було звинуватити в «українському націоналізмі». Отже, його робота могла бути сприйнята як цілковито об’єктивне наукове дослідження.

Праця свідчить про те, що її автор мав неабиякий талант письменника-полеміста. Він зробив сміливі екскурси в історію, дав взірець викладу для широкого читача серйозної наукової проблеми.

М. Красуський висловив думку, що українська мова не є наріччям, «зіпсованим» польськими впливами та австро-угорськими інтригами, а мовою, що дала життя іншим мовам, збагатила їх безліччю понять і слів, і не в XVI ст., а ще в індоєвропейську, праслов’янську добу.

Поляк М. Красуський назвав українську мову «нашою», хоча проживав на території, що мала тоді назву Новоросії. На великому за обсягом матеріалі вчений переконливо доводив прадавність української мови, вдавався до з’ясування етимології досить поширених слів.

М. Красуський зауважував, що вчені світу не мали змоги відкрити дійсне джерело прадавніх мов через зверхнє ставлення в країні до української мови. Не було гарного словника, і коли мови змінювалися внаслідок розвитку цивілізації, то невизнання і заборона української мови завадили певною мірою значному впливу на неї сучасної культури.

На підставі порівняння мовних явищ десяти мов М. Красуський стверджував, що назви перших чисел, які вживалися в усіх арійських племенах, мають українське походження. Він навів цілу низку споріднених слів від українських форм у санскриті, польській, латинській, німецькій, англійських мовах.