КОЦЮБА Гордій Максимович (справжнє прізвище — Коцегуб)

Український письменник і публіцист

Народився 14 січня 1892 р. на хуторі Костів (нині село Валківського району Харківської області) у селянській родині. Навчався у Валківській трирічній народній школі, згодом працював писарчуком у канцеляріях. Склавши екстерном іспити за повний курс гімназії, у 1912 р. вступив на юридичний факультет Петербурзького університету. Паралельно студіював історико-філологічні науки.

У жовтні 1917 р. вступив до партії українських есерів (УПРС), а згодом перейшов до партії боротьбистів, працював у партійних газетах. У жовтні 1921 р. поїхав до Варшави, де кілька місяців працював у прес-бюро радянського посольства.

Був одним із фундаторів і редакторів журналу «Шляхи мистецтва», працював у газетах «Вісті ВУЦВК», «Комуніст», «Селянська правда», журналах «Всесвіт», «Червоний шлях», «Уж» та ін.

У березні 1938 р. був заарештований «за участь в антирадянській організації, що готувала змову щодо повалення радянської влади»; засуджений до страти.

Входив до складу літературних організацій «Гарт», ВАПЛІТЕ, Пролітфронту. Був членом Спілки письменників СРСР.

Автор близько 30 книжок, зокрема збірок новел, оповідань та нарисів: «На межі» (1924), «Біля гудків», «Свято на буднях» (1927), «Змова масок» (1929), «За заслоною» (1930), «Дніпрові саги», «Бронзові люди», «Обличчя шахти» (усі 1931), романів «Нові береги» (1932), «Родючість» (1934), «Перед грозою» (1938) та ін.

Загинув 17 червня 1939 р. Реабілітований у 1957 р.