КОМАРОВ Михайло Федорович (псевдоніми: М. Уманець, М. Комар)

Український бібліограф, фольклорист, лексикограф і критик

Народився 23 січня 1844 р. в с. Дмитрівка Дніпропетровської області. У1867 р. закінчив Харківський університет. Захопився збиранням фольклору — записував пісні, прислів’я та приказки, пізніше ці матеріали опублікував.

Добре обізнаний із життям простого народу, багато зусиль доклав до популяризації друкованого слова й незабаром визначився як видатний бібліограф — «речник рідного письменства». Він сприяв публікації маловідомих творів П. Гулака-Артемовського, В. Забіли, В. Мови- Лиманського, українських віршів О. Кольцова, а також повного видання творів С. Руданського і п’ятитомного зібрання п’єс І. Карпенка-Карого. Видав «Бібліографічний покажчик нової української літератури (1798—1883 рр.)» (1883), бібліографічні покажчики до творчості І. Котляревського, Т. Шевченка, М. Лисенка, «Бібліографію з питань українського фольклору». Збірка бібліографічних матеріалів «Українська драматургія» (1906) охоплює здобутки української драматургії за 1815— 1912 рр. На жаль, найбільшу працю вченого — бібліографічний покажчик українського книгодрукування від часів «Енеїди» І. Котляревського — втрачено в роки сталінських репресій.

Як лексикограф М. Комаров залишив чотиритомний «Словар російсько-український» (1893—1898), що поряд із відомим словником Б. Грінченка істотно поповнив лексичну скарбницю української мови.

М. Комаров — автор монографії «Дещо з історії українського письменства XIX віку»; під псевдонімом М. Комар видав «Оповідання про Антона Головатого та про початок Чорноморського козацького війська», «Оповідання про Богдана Хмельницького».

Помер 19 серпня 1913 р. в Одесі.