КОЗИЦЬКИЙ Пилип Омелянович

Український композитор і громадський діяч, педагог, музикознавець

Народився 23 жовтня 1893 р. в с. Летичівка (нині Черкаської області) в сім’ї священика. Освіту здобув у Духовній академії (1917) та консерваторії (1920) у Києві по класу композиції у Б. Яворського і гармонії та інструментовки — у Р. Глієра. В 1918—1924 рр. — викладач курсу історії української музики в Київському музично-драматичному інституті ім. М. Лисенка. Один з організаторів і керівників (1921—1928) Всеукраїнського музичного товариства ім. М. Лисенка. 1924—1931 рр. — інспектор музики Відділу мистецтв та голова Вищої музичної ради при Наркомосі УРСР. У 1925—1935 рр. читав лекції з історії української музики в Харкові. З 1935 р. — викладач Київської консерваторії, з 1943 р. — професор і завідувач кафедри історії української музики. Того самого року удостоєний звання заслуженого діяча мистецтв УРСР. З 1943 по 1948 р. — заступник голови Комітету у справах мистецтв Ради Народних Комісарів УРСР. У 1952—1956 рр. — голова правління Спілки композиторів УРСР.

Творчість спирається на джерела українського пісенного фольклору та традиції української музичної класики. У дослідницьких працях головну увагу приділяв розробці питань з історії української музики, творчості М. Леонтовича, К. Стеценка, Б. Лятошинського та ін. П. Козицький — автор дослідження «Спів і музика в Київській академії за 300 років її існування» (вид. 1971). Твори: «Вісім прелюдій пісень» (1923), «Вісім українських народних пісень» (1938), «Народні пісні чеські, словацькі, моравські, польські» (1952), хорові твори на слова О. Пушкіна, Т. Шевченка, М. Рильського, П. Тичини та інші, пісні і романси на слова Г. Сковороди, В. Чумака, В. Сосюри, В. Поліщука, П. Воронька, Р. Тагора, І. Базова, П. Филиповича; опери «Невідомі солдати» (1934), «Жан Жірарден» (1937), «За Батьківщину» (1941), симфонічна сюїта «Козак Голота» (1927), «Партизанська донька» (1937), інструментальні ансамблі, фортепіанні п’єси та ін. Створив сюїту в 2 частинах: «Дивний флор», «Плач Ярославни» (1925). Автор народних обробок пісень «8 українських народних новел» (1936).

Помер 27 квітня 1960 р. у Києві.