КОЗЕЛЬСЬКИЙ Яків Павлович

Український філософ, просвітник

Народився в 1729 р. в с. Келеберда (нині Канівського району Черкаської області) в родині сотника Полтавського полку. Освіту здобув у Київській академії (1744—1750) та Академічному університеті при Петербурзькій АН (1751— 1757). Викладаючи в Артилерійській та Інженерній школах у Петербурзі, опублікував свої перші праці — «Арифметичні пропозиції» та «Механічні пропозиції».

Широку просвітницьку діяльність Я. Козельський розгорнув, будучи секретарем Сенату (176?—1770). У цей період він відходить від офіційної ідеалістичної вольфіанської філософії, виступає на захист матеріалізму Ломоносова та ідей французького Просвітництва XVIII ст. 1868 р. вийшла головна наукова праця вченого «Філософські пропозиції» та двотомник перекладів статей із французької енциклопедії XVIII ст. (переважно Д. Дідро).

Світогляд Я. Козельського формувався за добу кризи кріпосництва в Росії та Україні. Його теоретичним джерелом була ідейна спадщина Ломоносова та французьких просвітників: Руссо, Монтеск’є, Гельвеція та Дідро. Як матеріаліст обстоював тезу про об’єктивне, не залежне ні від божественної, ні від людської свідомості існування природи. Філософ твердив, що дії людської душі пов’язані з нервово-фізіологічною діяльністю організму. У природі немає нічого, крім «натури речей» і «натури людини».

Матеріалістичне усвідомлення Я. Козельським питання про співвідношення «натури» й «науки» дало йому змогу створити прогресивну для XVIII ст. класифікацію наук. В її основу покладено об’єкти пізнання, природу й суспільство. Науки про природу вчений поділяє за агрегатним станом тіл і вперше в історії європейської філософії намагається виокремити з неї всі науки.

Визначаючи предмет філософії, наголошує, що вона містить тільки «генеральні пізнання про речі і справи людські».

У теоретичній філософії Я. Ковельського є оригінальне тлумачення деяких категорії* філософського матеріалізму, зокрема субстанції й буття, матерії й руху, простору і часу, сутності і явища, необхідності й випадковості, причини й наслідку. Категорії він розуміє як абстракції того загального, що є в речах. У «Філософських пропозиціях» висловлює згоду з визначенням матерії, яке дав Гельвецій у праці «Про розум». Рух матерії вчений пов’язує з внутрішньо властивими їй силами притягання й відштовхування або зчеплення її частинок. Він перелічує десять видів руху; всі вони — різновиди механічної форми руху матерії.

Спираючись на прогресивні для XVIII ст. теорії природного права та суспільного договору, вчений критикував кріпосницький лад і виправдовував стихійні заколоти проти феодального гноблення. На його думку, найрозумнішою формою правління є республіканська, з такими порядками, за яких усі працюють, немає ні бідних, ні багатих, а основою всіх людських чеснот і законодавства є спільна користь. Засобом перебудови суспільства вважав поширення освіти та встановлення належного законодавства. Історію пояснював з ідеалістичних позицій, виходячи з ідейних мотивів поведінки людей. Помер після 1795 р.