КИБАЛЬЧИЧ Микола Іванович

Український винахідник

Народився 31 жовтня 1853 р. у м. Короп Кролевецького повіту Чернігівської губернії (нині Чернігівська область).

У 1864—1871 рр. навчався у Новгород-Сіверській гімназії, а з 1871 р. — у Петербурзькому інституті інженерів шляхів сполучення, з 1873 р. — у Медико-хірургічнІй академії. Член таємного товариства «Земля і воля», згодом, після розколу його — таємної організації «Народна воля».

З 1875 по 1878 р. М. Кибальчич за революційну пропаганду серед селян Київської губернії відбував ув’язнення в Лук’янівській тюрмі. Після звільнення у травні — червні 1879 р. входив до групи «Свобода або смерть», що утворилася в складі організації «Земля і воля». За дорученням виконавчого комітету організації розробляв і виготовляв вибухові пристрої для замахів на Олександра II.

17 березня 1881 р. був заарештований у Петербурзі і засуджений до страти. У в’язниці М. Кибальчич розробив проект літального апарату для польоту в космос. У проекті розглядалися такі технічні питання, як влаштування порохового ракетного двигуна, керування ракетним апаратом шляхом зміни кута напряму двигуна, забезпечення надійності польоту. Джерелом енергії були вибухові речовини, що повільно горять (пресований порох). Експерти математично довели, що описаний у проекті апарат міг би триматися в повітрі.

Страчений 15 квітня 1881 р. разом з іншими учасниками замаху на царя. Іменем М. Кибальчича названо кратер на зворотному боці Місяця.