КАСІЯН Василь Ілліч

Український графік, педагог

Народився 1 січня 1896 р. в с. Микулинці (нині у складі м. Снятина Івано-Франківської області). 1926 р. закінчив Празьку академію образотворчих мистецтв (у М. Швабінського) і приєднався до течії в чеському мистецтві, відомої під назвою «соціальної графіки». Створив цикл гравюр, присвячених будням міських та сільських пролетарів («У вагоні. В пошуках роботи», «Селянська сім’я», обидві 1924; «Сім’я робітника», «Бездомні, безробітні», обидві 1925; «Відпочинок», «Страйк», обидві 1926).

У 1923 р. В. Касіян прийняв громадянство СРСР, а в 1927 р. переїхав до УРСР. Упродовж усього творчого життя увагу художника привертав образ Т. Шевченка, а також герої його творів. Шевченківська тема знайшла відображення у гравюрах «Гайдамаки» (1922), «Тарас Шевченко» (1922—1923, 1926, 1960), «Шевченко на Україні», «Шевченко серед селян» (обидві 1939), «Шевченко з казахським хлопчиком» (1961) та ін., а також ілюстраціях до «Кобзаря» (1934, 1944, 1949, 1954, 1974), до окремих творів Т. Шевченка («Батрачка», 1938, «Гайдамаки», 1964).

У своїх роботах художник звертався до тем, пов’язаних з подіями жовтня 1917 р., громадянської війни («Арсенальці», «Герой Перекопа», «Перекоп», усі 1927) та індустріалізації в Україні (цикл «Донбас», 1931; «Дніпробуд», 1932).

Почесне місце у творчості майстра посіла книжкова графіка. З великим натхненням працював художник над циклами ілюстрацій до творів І. Франка, М. Коцюбинського, Лесі Українки, В. Стефаника, О. Кобилянської, А. Тесленка, О. Іваненко та ін.

Створив плакати «В бой, славяне!» (1942), цикл «Гнів Шевченка — зброя перемоги» (1942—1943), меморіальні плакати, присвячені Лесі Українці (1942,1964), Панасу Мирному, К. Ушинському (обидва 1945), М. Черемшині (1949), Т. Шевченку (1961, 1964), О. Довженку (1964).

Викладав у Київському (1927—1930, 1944—1976) та Харківському (1938—1941) художніх інститутах, Українському поліграфічному інституті (1930—1937), Українському відділені Московського художнього інституту та Об’єднаному інституті Всеросійської академії мистецтв (1942—1944). Мав багато учнів. У1938 р. йому було присвоєно звання професора.

Художник видав низку мистецтвознавських досліджень. Серед них праці «Офорти Тараса Шевченка» (1964), «Про мистецтво» та ін.

Народний художник СРСР з 1944, дійсний член АМ СРСР з 1947. У1964 р. став лауреатом Державної премії УРСР ім. Т. Шевченка, а в 1971 р. — лауреатом Державної премії СРСР.

Помер 26 червня 1976 р. в Києві. В 1978 р. встановлено премію його імені.