КАРАЗІН Василь Назарович

Український і російський учений, винахідник, освітній і громадський діяч, публіцист

Народився 10 лютого 1773 р. в с. Кручик Богодухівського повіту (нині Харківської області) в родині поміщика.

Навчався у Харківському та Кременчуцькому пансіонах. Служив у Семенівському полку, згодом продовжив навчання у Гірничому корпусі в Петербурзі.

В. Каразін — визначний вітчизняний просвітник. Завдяки його зусиллям було відкрито Харківський університет (1805). Відіграв значну роль у створенні Міністерства народної просвіти, складав проекти університетських та академічних установ, заснував спеціальний орган міністерства «Ежемесячные сочинения об успехах народного просвещения».

За ініціативою В. Каразіна створено Філотехнічне товариство (1811—1818) для поширення досягнень науки, техніки та розвитку промисловості в Україні. Велику увагу приділяв історії українського народу та історії його філософії. Високо оцінюючи українську культуру, мав намір написати працю про Г. Сковороду.

В. Каразін зробив багато важливих відкриттів як учений і винахідник. У с. Кручик у нього була хімічна лабораторія і метеорологічна станція (перша в Харківській губернії). Йому належить пріоритет у винаході водяного опалення, парових сушильних апаратів, у відкритті креозиту (1814), обґрунтуванні метеорології як науки тощо. Він перший запропонував встановити систематичне спостереження за зміною атмосферних явищ, організувавши всесвітню мережу метеорологічних станцій. Автор цінних праць з кліматології (зокрема, висунув ідею про вплив на клімат лісонасаджень), агрономії, селекції. Експериментально доводив думку про можливість використання електрики верхніх шарів атмосфери для господарських потреб, сконструював нові сільськогосподарські машини, зокрема молотарку, вивів нові сорти фруктових дерев, зокрема перший на Харківщині морозостійкий сорт абрикоса. На дослідному полі в Кручику висівалися зарубіжні сорти хліба, використовувалися різноманітні сконструйовані В. Каразіним сільськогосподарські знаряддя.

Автор винаходів у галузі харчової промисловості, зокрема розробив сучасний спосіб консервування продуктів, обґрунтував ідею влаштування парового реактивного двигуна для морського корабля; винайшов засіб збільшення і прискорення видобутку селітри.

В. Каразін виявив неабиякі здібності громадського діяча. За його участі у с. Кручик було створено бібліотеку, народну школу, сільську думу з широкими повноваженнями, яка надала селянам самоврядування. Звільнив своїх кріпаків від поборів духівництва, передав їм землю у спадкове володіння.

В. Каразін був прихильником перебудови державного устрою Російської імперії на засадах конституційної монархії, виступав проти колоніальної експлуатації України.

У 1820—1821 рр. за критику існуючого суспільного ладу був ув’язнений у Шліссельбурзькій фортеці. Після звільнення під наглядом поліції проживав у Кручику.

Багатогранність наукової діяльності В. Каразіна дала підставу сучасникам назвати його українським Ломоносовим. Автор близько 60 наукових праць.

Помер 16 листопада 1842 р. у Миколаєві.