КАЛИНОВИЧ Іван Титович

Український бібліограф, видавець, перекладач і громадський діяч

Народився 25 листопада 1884 р. у Львові в сім’ї дрібного будівельного підприємця. Навчався у народній школі та гімназії Львова. Після смерті батька у 1897 р. вступив до Тернопільської учительської семінарії. У 1902 р. після арешту за агітацію серед селян продовжив навчання в учительській семінарії у Заліщиках. Восени 1904 р. дістав посаду вчителя в с. Антонові Чортківського повіту, однак через політичні мотиви його було звільнено. У 1906—1907 рр. працював управителем однокласної народної школи у Ворохті, проте за активну участь у виборчій агітації його знову звільнили. Деякий час заробляв на життя коректурою і співробітництвом у буковинських часописах «Буковина» і «Промінь».

Восени 1907 р. після закінчення однорічної практики при Окружній дирекції пошт і телеграфів у Львові обійняв посаду поштового урядовця у Бориславі. Водночас став вільним слухачем філософського факультету Львівського університету. Перед окупацією Галичини російськими військами разом із поштою евакуювався до Відня, а наприкінці 1916— початку 1917 р. приїхав до Дрогобича, де став начальником пошти й активним учасником громадсько-політичного життя.

Після захоплення Галичини Польщею разом з урядом і військом УГА переїхав до Кам’янця-Подільського, а звідти — до Відня, де активно працював у закордонній групі Української соціалістичної партії на чолі з В. Винниченком, у її видавництвах і газеті «Нова доба» та «Бібліотеці «Нової доби» (1920—1921).

Повернувшись з еміграції навесні 1922 р., працював у товаристві «Рідна школа», філії «Просвіти», в кооперативах та інших українських організаціях. Обирався до центральних управ «Просвіти» і «Рідної школи» у Львові.

Поступово назрівав розрив І. Калиновича з офіційними колами, він став одним із чільних діячів партії «Сільроб» на Золочівщині й редактором тижневика «Наше слово».

Перші літературні спроби І. Калиновича належать до 1902 р., коли під псевдонімом Клим Ханко він видрукував віршики, загадки та інші дрібні дописи. Під псевдонімом Демко Лютай його дописи публікувалися в газеті «Діло», а також львівському «Учителі».

У той самий період (1903) він зацікавився бібліографією, проте справді наукове опрацювання всеукраїнської бібліографії розпочав у 1908 р. після закінчення бібліографічних курсів у Брюсселі. З 1910 р. в галицькій пресі («Українське слово», «Шляхи», «Діло», «Нива», «Неділя», «Руслан», «Громадський голос») друкуються його літературно-критичні праці, бібліографічні огляди, рецензії.

І. Калиновим залишив велику творчу спадщину, близько 200 тис. карток, що мали увійти до запланованої ним «Загальноукраїнської бібліографії XX ст.», рукописи неопублікованих праць з питань бібліографії і книгознавства, літературно-критичні статті, нариси, рецензії, матеріали до словників тощо.

Помер 11 листопада 1927 р. у Львові.