ЗИЗАНІЙ (Зизаній-Тустановський) Лаврентій Іванович

Український педагог, поет, перекладач, церковний діяч

Народився приблизно в кінці 50-х — на початку 60-х років XVI ст. в с. Потелич на Львівщині в родині дрібного шляхтича. Дослідники припускають, що освіту отримував із братом в Острозі та Львові в єзуїтських училищах.

Був дидаскалом церковнослов’янської та грецької мов. До 1591 р. працював у Львівській братській, з 1592 р. — у Берестейській, з 1595 р. — у Віденській школах. З 1597 р. — вчитель у князівських родинах. У 1612 р. став соборним священиком у м. Корці на Волині. Приблизно у 1619 р. переїхав до Києва, де займався видавничою справою. Вірив у науку як у засіб перебудови суспільства, закликав сучасників відкривати школи, вивчати науки, розвивати просвіту й культуру,

У 1596 р. А Зизаній склав «Граматику словенску совершенного искусства осми частій слова» — перший український підручник з мови. В ній було подано правила віршування, в кінці — короткий словник. У цьому ж році у Вільні були надруковані його перший в Україні і в Білорусії буквар «Наука ку читаню» і словник «Лексик» (1061 слів). Ці праці є визначними пам’ятками вітчизняної педагогічної літератури.

З 1619 р. Л. Зизаній працював у Києво-Печерській друкарні редактором і перекладачем. Тут виходили і його книжки. У1627 р. одну з них («Оглашеніє») вчений повіз до Москви «на суд». У цій книзі були відомості науково-природничого характеру, спроби раціоналістичного тлумачення релігійних догматів.

Книжку було визнано єретичною. Тільки через кілька століть цей твір дістав належну оцінку.

Л. Зизаній — автор «Катехізису» (1627), виданого у Гродно в 1783 р. та у Москві — в 1874 р.

Помер не пізніше 1634 р. в м. Корець (нині Рівненської області).