ЗАНЬКОВЕЦЬКА Марія Костянтинівна (справжнє прізвище — Адасовська)

Українська актриса і театральна діячка, одна з основоположників українського професійного театру

Народилася 4 серпня 1854 р. в с. Заньки Чернігівської області. Освіту здобула у приватному пансіоні в Чернігові, де її вчителем був М. Вербицький. Брала уроки співу в Гельсінгфорському відділенні Петербурзької консерваторії. Перші ролі зіграла на аматорській сцені в Чернігові, Ніжині та Бендерах.

У 1882 р. в Єлисаветграді М. Кропивницьким був заснований професійний театр. Серед акторів, які прийшли з аматорських гуртків і за короткий час стали видатними майстрами сцени, була і М. Заньковецька. 27 жовтня того ж року дебютувала на великій сцені в ролі Наталки («Наталка Полтавка» І. Котляревського, муз. М. Лисенка)

Актриса виступала у трупах М. Кропивницького, М. Старицького, І. Карпенка-Карого, А. Суслова, Ф. Волика, в Руському народному театрі у Львові (1905—1906), у Київському театрі М. Садовського (1906—1909). У 1909—1915 рр. керувала аматорськими гуртками в Ніжині та Кролевці, гастролювала в антрепризах Л. Сабініна, Д. Гайдамаки, Ф. Светлова, П. Прохоровича. Була членом Товариства українських артистів за участю М. Заньковецької та П. Саксаганського під орудою І. Мар’яненка (1915—1916), Товариства українських артистів за участю М. Заньковецької та П. Саксаганського (1916—1917). У складі українських труп гастролювала в Петербурзі, Москві, Грузії, Азербайджані.

Разом з іншими корифеями української сцени М. Заньковецька боролася за самобутній розвиток національного театру. У 1897 р. на І Всеросійському з’їзді сценічних діячів у Москві вона висунула вимогу ліквідувати принизливі обмеження, які були накладені на український театр царатом.

Очолювала Народний театр у м. Ніжині. Разом із П. Сакса-ганським організувала Народний театр у Києві, на базі якого 1922 р. було створено Театр ім. М. Заньковецької (нині Львівський український драматичний театр ім. М. Заньковецької). Першою в Україні її було удостоєно звання народної артистки (1923),

М. Заньковецька була актрисою широкого творчого діапазону. Вона натхненно розкривала на сцені тему жіночої долі. Творчість великої актриси справила значний вплив на розвиток української драматургії, адже найкращі п’єси українських драматургів 80—90-х років XIX ст. були написані для неї.

За 40 років роботи в театрі створила багато жіночих образів, сповнених глибокого драматизму та іскрометної комедійності. Серед найкращих ролей М. Заньковецької — Уляна («Сватання на Гончарівці» Г. Квітки-Основ’яненки), Галя («Назар Стодоля» Т. Шевченка), Олена, Зінька («Глитай, або ж Павук», «Дві сім’ї» М. Кропивницького), Харитина, Софія («Наймичка», «Безталанна» І. Карпенка-Карого), Аза, Катря, Цвіркунка («Циганка Аза», «Не судилось», «Чорноморці» М. Старицького), Аксюта («Ліс» О. Островського), Йо («Загибель «Надії» Г. Гейєрманса).

Залишила свій слід М. Заньковецька і в кіно — знялася в ролях Наталки («Наталка Полтавка», 1910), матері («Остап Бандура», 1923).

Померла 4 жовтня 1934 р. у Києві.