ЗАКЛИНСЬКИЙ Ростислав Романович (псевдоніми: Славко 3., В’юн, Юн В., Р. З.таін.)

Український педагог, публіцист, літературознавець та фольклорист

Народився 20 жовтня 1887 р. в м. Станіславі (нині Івано-Франківськ). Навчався у Львівському, а згодом Віденському університетах (закінчив 1914 p.). Доктор права з 1918 р.

Працював у редакції газети «Громадський голос» (з 1910), потім у бібліотеці НТШ, 1913—1918 pp. редагував журнал

«Шляхи», влітку 1918 — в адвокатській канцелярії Льва Бачинського в Станіславі. В цей час активно працював як публіцист, діяч Української радикальної партії (з 1919 р. очолював її друкований орган — газету «Народ»).

Упродовж 1921—1924 рр. обіймав посади наукового співробітника, викладача Кам’янець-Подільського інституту народної освіти. У 1924—1929 рр. викладав у київських сільськогосподарському та художньому інститутах, був директором Історичного музею. У 1933 р. переїздить до Харкова, де працює редактором Видавництва літератури й мистецтва, старшим науковим співробітником Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка й директором Музею Т. Г. Шевченка при цьому ж інституті.

У цьому самому році за фальшивими доносами Р. Заклинського без суду і слідства було вислано до Сибіру, згодом переведено до Карелії, Середньої Азії. Документи про університетську освіту загубилися, і він вступив на заочне відділення Самаркандського учительського інституту. У 1941 р. одержав диплом.

З 1948 по 1956 р. Р. Заклинський вчителював у селах на Станіславщині, з 1957 р. — у Львові. Це період плідної літературознавчої, історико-народознавчої праці. Написав низку статей та есе про творчість Ю. Федьковича, Лесі Українки, М. Бажана та інших письменників, більшість з яких залишилася в архівах.

Друкувався в газетах «Життє» (Львів), «Вісті» (Умань), журналах «Ілюстрована Україна», «Західна Україна» та інших виданнях. Належав до письменницької організації «Західна Україна».

Автор оповідань: «На Володимирській горі у Києві» (1912), «Бомби, утеча» (1916), «З життя Галицького червоного полку» (1921) та ін.

Наприкінці 50-х років Р. Заклинський записував фольклор, переважно пісенні форми.

Майже до останніх днів життя Р. Заклинський вів ділове листування з багатьма літературними, громадськими і культурними діячами. Велике за своїм соціально-історичним, естетичним значенням та обсягом листування ще чекає на дослідників.

Помер 18 вересня 1974 р. у Львові.