ЗАКЛИНСЬКИЙ Богдан Романович

Український педагог, літератор, публіцист, фольклорист

Народився 9 серпня 1886 р. у м. Станіславі, де здобув гімназійну освіту. Закінчив Станіславську вчительську семінарію (1910), філософський факультет Львівського університету. Вчителював у селах і містечках Станіславщини, Львівщини, Тернопільщини, Волині, Закарпаття.

Брав участь у першій світовій війні, повернувся до Львова і поринув у педагогічну, наукову та письменницьку діяльність. Писал літературні твори про дітей і школу («Гайда в дорогу», «Між своїми», «Дитячий дарунок» та ін.), публікував їх у газетах і журналах «Дзвінок», «Учитель», «Рідне слово», «Діло» та ін. Майже все, що друкував, стосувалося освітньо-виховної справи.

Автор понад десяти підручників І популярних книжок: «Читанка для волинських дітей» (1918), «Букварева читанка» (1919), «Що треба знати кожному українцеві» (1915). Опубліковував велику кількість статей з педагогіки, літератури, а також на культурно-громадську та історичну тематику («Опис рідного краю», 1913; «Життє українського народу. Маленька географія України», 1917; «Хто це Тарас Шевченко», 1919; «Марійка Підгірянка», 1923 та ін.).

У 1919 р. Б. Заклинський надрукував першу частину серії «Історія українського виховання (педагогія)», де зробив спробу започаткувати теорію української педагогіки та подати принципи практичної педагогіки.

З його праць, що мали неабияке значення, слід назвати: «Національне виховання», «Про ощадність», «Про народну течію у вихованні», «Про народну пісню у вихованні», «Методику історії», «Діяльна школа» (усі 1927), «Виховання провідників», «Класичні гімназії» (обидві 1928).

З 1944 р. працював у Львівському відділенні Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії АН УРСР. Був упорядником четвертого тому «Коломийок», який не встиг видати В. Гнатюк. Записував народні пісні, казки, приказки, перекази. Фольклорні записи Б. Заклинського опубліковані в збірниках «Історичні пісні» (1961), «Колядки та щедрівки» (1965), «Коломийки» (1969).

Помер 12 квітня 1946 р. у Львові.