ДОРОШЕНКО Дмитро Іванович

Політичний і державний діяч, літературознавець, публіцист, історик і бібліограф

Народився 7 квітня 1882 р. у Вільні. Навчався у Варшавському, Петербурзькому університетах, у 1909 р. закінчив Київський університет. Працював у журналах «Украинский вестник», «Україна», був членом редколегії газети «Рада» і редактором тижневика «Дніпрові хвилі», секретарем Українського наукового товариства у Києві, членом Наукового товариства ім. Т. Шевченка.

У квітні 1917 р. Тимчасовий уряд призначив Д. Дорошенка генерал-губернатором Галичини та Буковини, а згодом — Чернігівським губернським комісаром. Був головою Генерального секретаріату Центральної ради; в уряді гетьмана П. Скоропадського обіймав посаду міністра іноземних справ. У 1919 р. емігрував за кордон.

Викладацьку роботу в університетах країн Західної Європи та Канади поєднував із науково-дослідницькою діяльністю. У 1926—1931 рр. очолював Український науковий інститут у Берліні, з 1945 р. — Українську вільну академію наук. Найвідоміші літературознавчі праці: «Пантелеймон Куліш. Його життя й літературно-громадська діяльність» (1918), «Адам Міцкевич. Його життя і твори», «Шевченко як живописець і гравер» (обидві 1919), «Огляд української історіографії» (1923), «Покажчик літератури українською мовою в Росії за 1798—1897 рр.» (1925). Ці та інші праці Д. Дорошенка містять великий фактичний матеріал, що й донині не втратив актуальності.

Перу Д. Дорошенка належать історичні розвідки про М. Костомарова, В. Горленка, В. Антоновича, М. Сумцова, праці «Православна церква в минулому і сучасному житті українського народу», «Указатель источников для ознакомления с Южной Русью», подорожні нотатки «По рідному краю», мемуари «Мої спомини про давнє минуле. 1901—1914», «Мої спомини про недавнє минуле 1914—1920» тощо. Написав нарис «Історія України» для шкіл.

Вінцем його праці як ученого-історика є двотомний «Нарис історії України», в якому подано огляд історії України як процесу розвитку української державності, вміщено вичерпні історичні відомості майже про всіх українських гетьманів, висвітлено факти й події, яких немає в роботах М. Костомарова, М. Гру-шевського, М. Аркаса та інших відомих істориків. Ця праця побачила світ у Варшаві у 1932—1933 рр. та в Мюнхені у 1966 р. з передмовою О. Оглобліна. В Україні вийшла репринтним виданням у видавництві «Глобус» у 1991 р.

Помер 19 березня 1951 р. у Мюнхені.