ДОВГАЛЕВСЬКИЙ Митрофан (світське ім’я Михайло)

Український письменник і вчений першої половини XVIII ст.

Дати народження і смерті, соціальне походження не* відомі. До 1732 р. навчався в Києво-Могилянській академії, де записав курс риторики професора І. Негребецького (1722) та курс філософи І- Левицького (1723). В 1733 р. прийняв чернечий постриг і став професором Києво-Могилянської академії. Протягом 1735/36 навчального року викладав у класі синтаксими курс «Система синтаксису». Рукописний текст цього курсу, складений латинською, польською та українською мовами, містив, зокрема, різні вправи й домашні завдання, лекції, переклади античних байок тощо.

У1736 р., викладаючи у класі поетики Києво-Могилянської академії, написав теоретичну працю під назвою «Сад поетичний», який став однією з найгрунтовніших праць першої половини XVIII ст. з теорії поезії. Перша частина містить тлумачення, зразки античного, польського та українського віршування, друга присвячена риториці. В поетиці М. Довгалевського знайшли відображення теоретичні засади літератури барокової доби. Йому належить також компендіум «Ключ для достойного вступу молодим поетам», в якому викладено основні принципи поетичної теорії. Як письменник виявив себе в написанні двох шкільних драм. Перша — «Комі-ческое действие» (1736) і «Властотворній образ человьколюбія Божія» (1737). Інтерес дослідників привертають гумористичні інтермедії на соціально-побутову тематику (по 5 до кожної драми), що були написані мовою, близькою до народної. Про авторство інтермедій точаться дискусії. Не виключено, що вони належать одному з учнів М. Довгалевського, ймовірно, С. Лебединському.

Твори М. Довгалевського, насамперед «Сад поетичний», справили значний вплив на формування української естетико-літературної культури.

Останні роки життя М. Довгалевський провів у Київському Михайлівському Золотоверхому монастирі, де, мабуть, і помер. Похований у Києві, на цвинтарі Київського Братського монастиря й Києво-Могилянської академії.