ГУРЖІЙ Іван Олександрович

Український історик

Народився 28 вересня 1915 р. в с. Худяки (нині Черкаської області) в селянській сім’ї. 1932 р., закінчивши короткотермінові педагогічні курси, викладав у сільських школах Черкащини й Одещини. 1941 р. з відзнакою закінчив історичний факультет Одеського університету. У роки війни перебував у діючій армії, брав участь у боях на Південно-Західному і Білоруському фронтах.

Після демобілізації викладав історію у Чернігівському вчительському інституті і водночас навчався в аспірантурі Інституту історії АН УРСР. 1948 р. захистив кандидатську дисертацію. Пройшов шлях від молодшого наукового співробітника до заступника директора з наукової роботи цього інституту (з 1958 p.). 1954 p. захистив докторську дисертацію, з 1955 р. — професор. У 1963—1968 pp. — академік-секретар Відділення економіки, історії, філософії та права АН УРСР, з 1969 р. — завідувач відділу історіографії та джерелознавства Інституту історії АН УРСР.

Упродовж багатьох років був членом бюро секції історії Товариства УРСР «Знання», правління його Київської міської організації, правлінь багатьох товариств (Українського товариства охорони пам’яток історії й культури, Українського товариства дружби та культурних зв’язків із зарубіжними країнами, Національного комітету істориків Радянського Союзу). У 1960— 1964 pp. — член експертної комісії ВАК СРСР.

І. Гуржій — автор близько 300 наукових і науково-популярних праць, посібників для вищої і середньої школи. Один з ініціаторів і редактор серійних щорічників «Історіографічні дослідження в Українській PCP» та «Український історико-географічний збірник», видання яких як «ідеологічно шкідливих» після його смерті було припинено.

Коло його дослідницьких інтересів стосувалося переважно української історії, історіографії та джерелознавства XVПII— XIX ст. Найцінніші монографії вченого з соціально-економічної історії: «Повстання селян у с. Турбаях (1789—1893)» (2950); «Розклад феодально-кріпосницької системи в сільському господарстві України першої половини XIX ст.» (1954); «Зародження робітничого класу України (кінець XVIII — перша половина XIX ст.)» (1958); «Боротьба селян і робітників України проти феодально-кріпосницького гніту (з 80-х років XVIII ст. до 1861 р.)» (1958); «Розвиток товарного виробництва і торгівлі на Україні (з кінця XVHI ст. до 1861 року)» (1962) та ін. Помер 31 жовтня 1971 p. у Києві.