ГРУШЕВСЬКА Ольга Олександрівна (псевдонім — О. Олександренко)

Український літературознавець, шевченкознавець, громадський діяч

Народилася 16 січня 1878 р. в місті Шуя (нині Іваново) в родині військового. З 1906 р. навчалася на Вищих жіночих курсах у Києві та Правничо-історико-літературних курсах у Петербурзі, які закінчила у 1914 р. Упродовж 1915—1917 рр. слухала лекції О. Шах-матова, І. Бодуена де Куртене, Л. Щерби, В. Перетца з мовознавства у Петербурзькому університеті.

У 1917—1919 рр. працювала в бібліотеці Інституту народної освіти. З 1919 по 1930 р. — науковий співробітник Історико-географічної комісії й Комісії зі складання історичного словника української мови та історико-географічного словника Всеукраїнської Академії наук. Була співробітником Українського наукового товариства у Києві. Працювала над створенням відділу українознавства при бібліотеці Київського національного університету, який було ліквідовано 1925 р. У 1930 р. після чистки ВУАН була змушена покинути наукову роботу.

З 1937 р. працювала в бібліотеках вищих навчальних закладів. Організувала науково-технічну книгозбірню в Українському інституті кераміки та скла.

У своїх розвідках О. Грушевська намагалася проаналізувати стан тогочасного книжкового руху. Головна цінність нотаток вченої полягає в тому, що вона опрацювала важливий фактичний матеріал для написання справжньої історії наукових бібліотек Києва.

О. Грушевська — одна з перших дослідниць життя і творчості Т. Шевченка. її перу належать наукові праці «З петербурзьких років (1838—1843)», «Оксана» (обидві 1914), а також статті «Леонід Глібов» (1919), «З діяльності Куліша в 1850-х . роках» (1924), нариси з історії Києва XVIII ст.

Зберегла й передала до Центрального державного історичного архіву в 1956 р. архів свого чоловіка О. Грушевського та його брата Михайла Сергійовича Грушевського, видатного історика, літературознавця, академіка АН УРСР і АН СРСР, голови Центральної ради.

Померла 20 травня 1961 р. Похована в Києві.