ГРИМАЙЛО Ярослав Васильович

Український письменник, публіцист

Народився 2 грудня 1906 р. в с. Рогинці Вінницької області в родині робітника. В 1926—1930 рр. навчався в Харківському інституті народної освіти. Працював у редакціях періодичних видань та видавництвах.

Друкуватися почав у 1926 р. Належав до літературних організацій «Молодняк» та ВУСПП. Першу збірку віршів і поем «Вітрила піднято» опублікував 1930 р.

Брав участь у пропагандистських заходах — виїжджав з групою письменників на «вугільний прорив» у Донбас, де зібрав матеріал для поеми «Вугільні барикади» (1931) та однойменної збірки віршів. Як журналіст відвідав будівництво Харківського тракторного заводу, Дніпрогесу.

Автор поетичних збірок, віршів, нарисів, оповідань, повісті «Подробиці листом...» (1956), романів «Кавалер ордена Слави» (1955), «Незакінчений роман» (1962), «Зачарований на Схід» (1971).

У 30-х роках опублікував кілька збірок оповідань і нарисів про робітничу та селянську молодь: «Юні мандрівники, або Подорож на Дніпрельстан» (1930), «На цегельні» (1931), «Про мужніх і дружніх» (1956).

Відображенню героїки Великої Вітчизняної війни присвячено роман-дилогію «Син лейтенанта» (1950) та «Кавалер ордена Слави» (1955).

Особливе місце у творчому доробку посідають історико-біографічні романи про М. Пржевальського («Великий слідопит», 1957), Я. Галана («Зачарований на Схід», 1971), М. Трублаїні («Добропроходець», 1977).

Я. Гримайло — автор творів для дітей (повість «Дивний криголам», 1935; збірка віршів «Трудолюби», 1963).

Помер 10 квітня 1984 р. в Харкові.