ГРИГОРЕНКО Грицько (літературний псевдонім Судовщикової-Косач Олександри Євгенівни)

Українська письменниця

Народилася у березні 1867 р. у м. Макар’єві (нині Костромської області) в сім’ї висланих 1867 р. з Києва прогресивно налаштованих українських вчителів. Дружина М. Косача. З 1885 р. навчалася на історико-філософському відділі Вищих жіночих курсів у Києві.

У 1888 р. належала до літературного гуртка «Плеяда». З 1893 р. жила в м. Юр’єві (Тарту), з 1901 р. — у Харкові. 1903 р., після смерті чоловіка, повернулася до Києва, де закінчила юридичні курси, працювала в суді, займалася громадською й літературною роботою.

Перша збірка оповідань «Наші люди на селі» вийшла у 1898 р. У ній письменниця змалювала картини тяжкого життя сільської бідноти.

В оповіданнях початку XX ст. «Смерди», «Пересельці», «Ніяк не вмре», «Чи по правді?», «Людям» зображено поневіряння селян-переселенців, безробіття в місті, наростання соціального протесту селянської бідноти.

Г. Григоренко — автор оповідань для дітей (збірка «Дітки», 1918) та п’єс («Яблука», 1918; «Дімин сон», опублікована 1930 р.). Окремі твори позначені впливом натуралізму.

До літературної спадщини письменниці належать нариси («Машиніст»), переклади з англійської, французької, шведської мов. Французькою мовою переклала п’єсу М. Гоголя «Одруження».

Померла 27 квітня 1924 р. у Києві.