ГРИБОВИЧ Степан Григорович

Український півчий Придворної співацької капели, композитор, педагог

Народився між 1766—1769рр.ум. Березна (нині селище міського типу Чернігівської області) у родині священика Вознесенської церкви.

24 грудня 1775 р. у числі 13 інших малолітніх півчих за представленням М. Полторацького зарахований до штату Петербурзького хору. З 80-х рр. навчав малих півчих музичної грамоти і співу, аранжував для капели стародавні пісне співи, які, крім того, дозволялись «до застосування у богослужінні».

З 1796 р. — помічник Д. Бортянського в навчально-виховному процесі капели, разом з яким працював над створенням хорового циклу піснеспівів для всіх приходів країни («Круг простого церковного пения, издревле употребляемого при высочайшем дворе») і завершив його у Санкт-Петербурзі 1830 р.

1825 р. капела відзначала 50 років служби С. Грибовича в хорі. 1826 р. за досягнення у виконавській, педагогічній і творчій діяльності його було нагороджено найпочеснішою придворною нагородою — «Діамантовим перснем». Із 1826 р. співпрацював із О. Львовим, а в 1833 р. допомагав йому в створенні російського гімну «Боже, царя храни».

Помер після 1833 р. у Санкт-Петербурзі.

ГРИШКО Михайло Степанович

Український співак

Народився 27 лютого 1901 р. у м. Маріуполь у родині ремісника. Музичну освіту здобув в Одеському музичному училищі (1926). Соліст Одеського (1924—1927), Харківського (1927—1936), Київського (1936—1964) театрів опери та балету. 1941—1944 рр. виступав на сцені Тбіліського театру опери та балету (Грузія), Київського театру опери та балету (1944—1946). Мав рідкісний за красою та силою баритон. Глибоке почуття стилю та яскравий художній талант дали змогу йому створити в операх українських композиторів і творців-класиків такі партії: Остап («Тарас Бульба» М. Лисенка), Султан («Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського), Богдан Хмельницький (однойменна опера К. Данькевича), Горбенко, Шибак («Арсенал», «Милана» Г. Майбороди), Грязной, Мизгир («Царева наречена», «Снігуронька» М. Римського-Корсакова), князь Ігор, Демон (однойменні опери

О. Бородіна, А Рубінштейна), Євгеній Онєгін, Мазепа (однойменні опери П. Чайковського), Ріголетто, Жермон («Ріголетто», «Травіата» Дж. Верді), Ескамільйо («Кармен» Ж. Бізе), Кіазо («Даїсі» 3. Паліашвілі) та ін. Виступав у численних концертах як співак, в його репертуарі романси українських, російських та західноєвропейських композиторів, українські та російські народні пісні.

Відзначений Державною премією СРСР (1950). Один з провідних майстрів українського оперного мистецтва.

Помер 3 червня 1973 р. в Києві.