ГОРБАЧЕВСЬКИЙ Іван Якович

Український учений-біохімік, гігієніст, епідеміолог

Народився 15 травня 1854 р. у с. Зарубинці Тернопільської області. У 1875 р. закінчив Віденський університет, в якому спочатку і працював. У 1883—1917 рр. — професор кафедри лікарської хімії Чеського університету в Празі, з якою пов’язано усе наукове життя вченого. У 1902— 1903 рр. — ректор цього університету.

На початку XX ст. обіймав кілька урядових посад у тодішній Австро-Угорщині, до якої входила і Чехія. Так, у 1906—1907 рр. був членом Найвищої ради, з 1906 р. — членом Палати Панів, а в 1917—1918 рр. був першим міністром здоров’я Австро-Угорщини. Академік АН УРСР з 1925 р.

І. Горбачевський автор понад сорока ґрунтовних наукових праць з розділу біологічної хімії, переважно експериментального характеру. Маючи лабораторію у Чеському університеті, досліджував наслідки розкладання альбуміноїд них тіл під впливом соляної кислоти.

У 1882 р. першим у світі здійснив синтез сечової кислоти. Запропонував нову методику визначення вмісту азоту в сечі та інших речовинах. Свої досліди здебільшого пов’язував із хімічними процесами в людському та тваринному організмах, збагативши цим розвиток порівняно нової на той час наукової галузі — біохімії. Встановив джерела і шляхи утворення сечової кислоти в організмах, досліджував вплив цієї речовини на стан людини. Результатом досліджень стала його чотиритомна монографія «Лікарська хімія», що вийшла чеською мовою (1904— 1908). У 1921 р. став одним із засновників, а згодом упродовж багатьох років ректором відомого Українського вільного університету, що почав функціонувати у Відні, пізніше — у Празі, а нині діє у Мюнхені. В університеті поєднував викладацьку та наукову роботу: брав участь у розробленні української хімічної термінології, видав українською мовою курс органічної хімії, опублікував велику кількість статей та інших розвідок.

І. Горбачевського було обрано почесним членом Наукового товариства ім. Т. Шевченка у Львові.

Помер 24 травня 1942 р. у Празі, де його й поховано.