ГОНТА Іван

Ватажок українського гайдамацького руху, один з проводирів Коліївщини — визвольного повстання 1768 р.

Рік народження невідомий. Народився в с. Розсішки (нині Христинівського району Черкаської області) в селянській родині. Був титарем і церковним старостою Воздвиженської церкви в м. Володарці, а згодом служив козаком надвірного війська графа Потоцького в Умані. За вправну службу став сотником.

Під час гайдамацького повстання у червні 1768 р. на І. Гонгу було покладено відповідальність за оборону міських укріплень Умані, за якими ховалися мешканці міста і прилеглих поселень. 20—21 червня 1768 р. після оточення міста козаками і селянами М. Залізняка І. Гонта разом із загоном надвірних козаків перейшов на бік повстанців, що фактично визначило долю Умані: місто було захоплено упродовж кількох годин. Взяття Умані супроводжувалося винищенням місцевого польського, єврейського населення та українців-уніатів. За різними джерелами, у місті загинуло від 2 до 20 тис. осіб. Є відомості, що І. Гонта врятував від загибелі деяких шляхтичів. В Умані повстанська рада оголосила Ґонту уманським полковником і князем.

Визвольний рух швидко поширювався в Київському та Брацдавському воєводствах, польське військо було не здатне придушити його. Наприкінці червня масштаби українського повстання почали непокоїти російський уряд, який до того використовував гайдамаків для боротьби проти шляхетської Барської конфедерації. Очевидно, певну роль відіграла й спроба М. Залізняка після взяття Умані відновити козацьку державу. Російське військове командування надало полякам військову допомогу в боротьбі з гайдамаками. 27 червня 1768 р. російський загін оточив Умань, де на той час перебували І. Гонта та М. Залізняк. Вважаючи росіян союзниками у боротьбі проти поляків, близько тисячі озброєних гайдамаків разом зі своїми ватажками не чинили опору й були заарештовані. За кілька днів понад 840 гайдамаків як піддані Речі Посполитої були передані польському командуванню й страчені у с. Кодні поблизу Житомира. І. Гонгу було засуджено особливим церковним трибуналом, який після десятиденних тортур виніс йому смертний вирок. Кара мала тривати упродовж двох тижнів, і йому мали відривати пасмами шкіру, четвертувати, вирвати серце, а останки для постраху виставити в 14 містах Правобережної України. Однак повстанський ватажок надзвичайно мужньо витримував тортури, і на третій день (не пізніше 13 липня) коронний гетьман К. Браницький наказав відрубати йому голову. Після цього вирок виконувався над мертвим тілом. Дружину і чотирьох дочок Ґонти привезли до Умані, кілька разів прилюдно висікли різками й відправили на заслання, а його єдиного сина гайдамацький сотник П. Уласенко зумів вивезти до Молдавії.

І. Гонта як один з керівників гайдамацького руху відіграв значну роль у боротьбі православного українського селянства проти релігійного, соціально-економічного та національного гноблення.