ГОМІН Лесь (літературний псевдонім Королевича Олександра Дмитровича)

Український письменник

Народився 30 березня 1900 р. у Черкасах. У 1924 р. закінчив філологічний факультет Київського інституту народної освіти. Початок літературної діяльності припадає на роки навчання в інституті (1919). Вірші, нариси, оповідання друкував у київських газетах. Його твори пройняті оптимізмом, вірою в справедливість боротьби, яку вели робітники та селяни у роки революції.

Після інституту повернувся в Черкаси, працював спочатку утеатрі, а пізніше, разом із С. Скляренком, у газеті «Радянська думка». Свої нові твори підписував псевдонімом Лесь Гомін. Був одним з організаторів у Черкасах філіалу Спілки пролетарських письменників «Гарт», який представляв на з’їзді письменників.

У 1928 р. письменника переводять до Молдавії. У Тирасполі (1928—1929) Лесь Гомін працював у газеті «Красний пахарь», брав активну участь у громадському житті, розпочав роботу над романом «Голгофа».

1929 р. переїхав до Одеси і жив там до 1936 р. Працював у редакціях газет, редагував журнал «Металеві дні», де працював разом з І. Микитенком, С. Олійником, В. Миколюком. Був одним із керівників письменницької організації ВУСПП. Автор повісті «Куточок серця», збірки оповідань «Контрольні цифри» (1930), повісті «Велетень з хворим серцем» (1932) про працю суднобудівників, роману «Голгофа» — на антирелігійну тему. Почав роботу над новим великим твором «Дружба».

З 1934 р. Лесь Гомін — член Спілки письменників СРСР, але через два роки літературна діяльність його була на деякий час призупинена. Письменника було репресовано й позбавлено роботи в інституті.

З 1939 р. — викладач Ніжинського педінституту. Цікаві й нині його дослідження, присвячені історії інституту «До питання студентського страйку 1905 р. в Ніжині», «З минулого Ніжинського інституту», «Визвольна війна 1648—1654 p. в народнопоетичній творчості». Не втратило свого значення його дослідження з теорії літератури «Соціально-естетична природа новели».

За педагогічну діяльність під час війни Лесь Гомін був нагороджений медаллю «За доблестный труд в Великой Отечественной войне 1941—1945 г.» та значком «Отличник народного образования».

Після війни Лесь Гомін повернувся до Ніжина, де викладав українську літературу в педінституті, працював над новим романом «Люди», в основу якого лягли події, пов’язані з життям Ніжинського педагогічного інституту в перший рік війни. Увесь роман пройнятий вірою в перемогу нашого народу над фашизмом.

Лесь Гомін підтримував тісні зв’язки з українськими літераторами — В. Сосюрою, С. Скляренком та ін.

1957 р. його було звинувачено у послабленні пильності, сприянні нездоровим настроям і звільнено з роботи. Письменник переїхав до Черкас.

Помер 16 січня 1958 р. Похований у Черкасах.