ГОЛОВКО Андрій Васильович

Український письменник

Народився 3 грудня 1897 р. в с. Юрки на Полтавщині в селянській родині. Навчався в Кременчуцькому реальному училищі (1908—1914). Належав до літературної організації «Плуг». З 1915 р. перебував на фронті. 1917 р. повернувся в Україну, працював учителем. 1919 р. вийшла друком збірка віршів «Самоцвіти». З 1920 р. — в лавах Червоної армії. Викладав у школі червоних старшин (Харків), а після демобілізації вчителював на селі. З 1922 р. перейшов на літературну роботу.

А. Головко формувався як радянський письменник з відповідним марксистсько-ленінським доктринальним світобаченням, у своїх творах оспівував більшовицький режим.

У 20-х роках написав твори: «Дівчинка з шляху», «Пилипко», «Червона хустина», підготував збірку оповідань і повістей «Можу». 1927 р. закінчив роман «Бур’ян», в основу якого було покладено так звану Димівську справу, сфабриковану комуністами на Миколаївщині 1924 р. Як свідчать архіви, «мужній сількор» Григорій Малиновський насправді був бандитом. Із класово-пролетарських позицій А. Головко змалював революційні події 1905 р. в Україні в романі «Мати».

Під час Великої Вітчизняної війни був військовим кореспондентом газети «Комуніст», писав про подвиги воїнів на фронті, оспівував дружбу народів.

Роман «Артем Гармаш» — складова частина задуманої трилогії про боротьбу українців за встановлення радянської влади (1951—1970). Автор кількох п’єс і кіносценаріїв. Окремими виданнями вийшло понад 20 книжок письменника.

Помер 5 грудня 1972 р. в Києві. Похований на Байковому кладовищі.