ГОЛОБУЦЬКИЙ Володимир Олексійович

Український історик, дослідник українського козацтва

Народився 28 липня 1903 р. в с. Великий Бір Брянської області в родині священика, вчителя і громадського діяча. Навчався в Новгород-Сіверському духовному училищі. У 1925 р. виїхав на Кавказ, через рік вступив на природниче відділення Кубанського педагогічного інституту, потім перевівся до Північнокавказького університету (Ростов-на-Дону) на соціально-економічне відділення. Після закінчення навчання у 1930 р. був направлений на роботу в м. Грозний, де викладав на робітфаці. в технікумі дошкільної освіти та в Міжгалузевому комбінаті робітничої освіти. З 1935 по 1971 р. працював у вищих навчальних закладах Росії і України.

Захистив кандидатську дисертацію «Дипломатичні зносини Московського уряду з Богданом Хмельницьким до Земського собору 19 лютого 1651 р.» (1938), згодом докторську дисертацію «Чорноморське козацтво: нариси соціальної історії» (1947).

Наприкінці 1952 р., коли почалася підготовка до офіційних урочистостей, пов’язаних зі святкуванням возз’єднання України з Росією, написав листа до Сталіна, де висловив протест проти терміна «возз’єднання».

Працював завідувачем відділу в Інституті історії АН УРСР (1946—1961).

Загалом 50-ті і початок 60-х років XX ст. були найплодотворнішими для вченого. Він писав і публікував праці з історії національно-визвольної війни, завершив тритомник, присвячений історії українського козацтва. Працював завідувачем відділу історії феодалізму Інституту історії АН УРСР, потім очолював кафедру історії народного господарства у Київському інституті народного господарства (1961—1971).

В. Голобуцький — автор підручника з історії економіки України, популярної книжки для молоді про козацтво «Гомін, гомін по діброві».

Помер 1993 р. в Києві.