ГОГОЛЬ Микола Васильович

Український і російський письменник

Народився 1 квітня 1809 р. в с. Великі Сорочинці (нині Миргородського району Полтавської області). Дитинство минуло в с. Василівці (нині Гоголеве) поблизу Миргорода. Закінчивши 1828 р. Ніжинську гімназію вищих наук, переїхав до Петербурга.

Писати почав з 1825 р., проте ранні твори не збереглися. В 1829 р. видав поему «Ганц Кюхельгартен», яка дістала негативну оцінку критики.

У 1831—1832 рр. з’явився цикл повістей «Вечори на хуторі біля Диканьки» («Сорочинський ярмарок», «Майська ніч, або Утоплена», «Страшна помста», «Ніч перед Різдвом», «Вечір напередодні Івана Купала» та ін.), який приніс письменнику літературну славу. У повістях циклу оспівано поетичний образ України, овіяний повір’ями й легендами.

З 1834 р. М. Гоголь обіймав посаду ад’юнкт-професора кафедри загальної історії Петербурзького університету. Того самого року опублікував розвідки з історії України та загальної історії «План викладання загальної історії», «Погляд на утворення Малоросії», статтю «Про малоросійські пісні». Збирав українські народні пісні, матеріали до російсько-українського словника. Листувався з М. Максимовичем, І. Срезневським.

У 1835 р. вийшли збірки «Миргород» (повісті «Старосвітські поміщики», «Вій», «Повість про те, як посварилися Іван Іванович з Іваном Никифоровичем») та «Арабески» («Невський проспект», «Портрет», «Записки божевільного»), у 1836 р. — повість «Ніс», а у 1845 р. — «Шинель», у яких зазвучав гоголівський «сміх крізь сльози». Повість-епопея «Тарас Бульба» (1835) присвячена героїчній боротьбі українського народу проти іноземних гнобителів. У 1836 р. петербурзьким Александринським театром було поставлено комедію «Ревізор».

У 1836 р. М. Гоголь виїхав за кордон. Проживав у Веве (Швейцарія), Парижі, Римі, іноді приїздив до Росії.

Вершиною творчості письменника стала поема-роман «Мертві душі» (т. 1, 1842), в якій він майстерно змалював узагальню-вальну картину кріпосної Росії.

У 1848 р. повернувся на Батьківщину. Працював над другим томом «Мертвих душ», однак з незрозумілих причин за кілька днів до смерті спалив його.

Творчість М. Гоголя справила помітний вплив на українську літературу, зокрема на творчість Є. Гребінки, Г. Квітки-Основ’яненки, Т. Шевченка, який присвятив йому вірш («Гоголю», 1844). П’єси письменника широко ставилися на українській сцені, за сюжетами його творів створено опери М. Лисенка, П. Чайковського, М. Мусоргського, М. Римського-Корсакова.

Помер 4 березня 1852 р. у Москві. Похований на Новодівичому кладовищі.