ГЛІБОВ Леонід Іванович

Український байкар, поет, журналіст

Народився 5 березня 1827 р. в с. Веселий Поділ Полтавської області в родині управителя поміщицького маєтку. У 1843—1847 рр. навчався в Полтавській гімназії, а в 1849—1855 рр. — Ніжинському ліцеї вищих наук. Після його закінчення з 1856 р. вчителював у повітовому дворянському училищі в с. Чорний Острів на Поділлі.

З 1858 р. викладав географію у Чернігівській чоловічій гімназії. У 1861 —1863 рр. видавав і редагував газету «Черниговский листок», в якій висвітлювалися важливі питання суспільного життя, друкувалися художні твори, матеріали з історії України. В 1863 р. за зв’язок з членами революційної організації «Земля і воля», зокрема з І. Андрущенком, Л. Глібова було звільнено з роботи, а «Черниговский листок» закрито. З 1867 р. й до кінця життя завідував Чернігівською земською друкарнею.

Першу збірку віршів «Стихотворения Леонида Глебова» він опублікував у Полтаві 1847 р. В українській літературі виступив 1853 р., надрукувавши кілька байок у «Черниговских губернских новостях». Відтоді його твори вміщувались у петербурзькому журналі «Основа», галицьких — «Зоря», «Дзвінок» та ін. 1863 р. у Києві видано збірку «Байки Леоніда Глібова». 1867 р. редагує «Земский сборник Черниговской губернии». У країні діяв Валуєвський указ, за яким заборонялося друкувати книги й газети українською мовою. Тільки в 1872 р. Л. Глібову вдається видати у Чернігові другу книжку «Байок», а в 1876—1883 рр. видав книжки-метелики «для народного читання». З ліричних поезій найвідомішими є «Журба» («Стоїть гора високая»), що стали народними піснями.

Літературна спадщина Л. Глібова різноманітна й багата.

Байкарський доробок Л. Глібова нараховує понад 100 байок. Першу групу складають переклади криловських творів, другу — оригінальні байки на сюжети й мотиви, запозичені у Крилова та на власні сюжети. В байках 50—60-х років засуджуються кріпосне право, безправне становище людини в експлуататорському суспільстві («Вовк та ягня», «Вовк і Кіт», «Громада» та ін.). Байки 70—90-х років спрямовані проти капіталістичних відносин, прислужництва («Сила», «Солом’яний дід», «Цуцик» та ін.).

У зводі його творів багато ліричних поезій українською і російською мовами, поема «Перекотиполе», п’єса «До мирового», твори для дітей (вірші, загадки, казки).

Найбільша заслуга Л. Глібова перед українською літературою в тому, що він продовжував писати рідною мовою, знаходив шлях до читача, у часи, коли було заборонено українське слово, виступав з викриттям національного гніту, проти соціальної несправедливості.

Помер 10 листопада 1893 р. у Чернігові.