ГЕРБЕЛЬ Микола Васильович

Поет, перекладач, видавець і бібліограф

Народився 8 грудня 1827 р. в м. Твер у родині генерал-лейтенанта.

Навчався в Київській гімназії. 1847 р. закінчив Ніжинський юридичний ліцей. Був причетний до таємного товариства народників «Земля і воля», деякий час зберігав його архів і друкарський шрифт. У 1846 р. в ліцеї вийшов перший друкований вірш М. Гербеля «Келих», який отримав позитивну оцінку літературних критиків, що надихнуло молодого поета до написання нових творів.

Під час навчання у Ніжині у 1846 р. познайомився з Т. Шевченком. З цього часу Гербель захоплюється творчістю великого Кобзаря, підтримує з ним зв’язок, перекладає його твори російською мовою. У 1856 p. у журналі «Бібліотека для читання» опублікував перший російський переклад творів українського поета — вірш «Думка» («Нащо мені чорні брови»). З перекладом Т. Шевченко познайомився за гратами Новопетрівського укріплення і в листі до А. Марковича просив подякувати Гербелю.

1860 р. видав «Кобзар» у перекладі російських поетів, де вмістив бібліографію творів Т. Шевченка, перекладених російською мовою. Хоча переклади не дуже задовольняли Гербеля, проте їх значення передусім визначається тим, що це було єдине джерело, завдяки якому російський читач міг познайомитися з творами Т. Шевченка.

Перед смертю Т. Шевченка М. Гербель зустрівся з ним знову. На ознаку вдячності за дружбу Т. Шевченко передав йому один з останніх своїх віршів з автографом («Я поставлю хату і кімнату»).

У 1848 p. М. Гербеля було зараховано до Ізюмського гусарського полку. Брав участь у воєнних діях, за що нагороджений орденом «За хоробрість». а

1851 р. після переведення на військову службу до Петербурга зблизився з літераторами, які об’єднувалися навколо «Современника». У цьому журналі М. Гербель друкує свої твори та переклади: «Історія Ізюмського Слобідського козацького полку» (1852), «Слово о полку Ігоревім» (1854), «Собрание сочинений Шиллера в переводе русских писателей» (1857).

У 1859 p. M. Гербель виходить у відставку і їде за кордон, де зустрічається з О. Герценом і М. Огарьовим, видає там заборонені в Росії вірші О. Пушкіна, твори К. Рилєєва,

У 1871 р. опубліковано його збірку «Поезія слов’ян», в якій вміщено багато перекладів українських і білоруських пісень та інших творів.

Різноманітними були жанри, в яких працював М. Гербель (балада, лірика, поема, публіцистичний вірш).

Видавничу, публіцистичну і перекладацьку діяльність М. Гербеля високо оцінили М. Чернишевський, М. Добролюбов.

У 80-ті роки тяжко хворів, але продовжував цікавитися літературним життям, брав участь у збиранні коштів на відкриття в Ніжині пам’ятника Гоголю.

Помер 20 березня 1883 р.