ВОВК (Волков) Федір Кіндратович

Український етнограф, антрополог, археолог

Народився 17 березня 1847 р. в с. Крячківка на Полтавщині. Навчався у Новоросійському (Одеса) і Київському університетах. Зі студентських років брав участь в українському національному русі. 1876 р. за допомогою Ф. Вовка у Празі було видано «Кобзар» Т. Шевченка, в якому друкувалися безцензурні твори поета. Внаслідок цього зазнав переслідувань з боку царського уряду і в 1879 р. емігрував до Франції, де проживав до 1905 р. Саме у цей час вийшла друком французькою мовою його праця «Шлюбний ритуал та обряди на Україні»; український переклад побачив світ 1927 р. Брав участь у виданні «Матеріалів до українсько-російської етнології», підготовлених Етнографічною комісією Наукового товариства ім. Т. Шевченка у Львові.

Повернувшись з еміграції, з 1907 р. працював приват-доцентом, а з 1917 р. — професором Петроградського університету. Одним із перших досліджував палеолітичні пам’ятки на території України, зокрема Мізинську стоянку на Чернігівщині. Зібрав велику кількість матеріалів з етнографії. Обстоював думку про те, що українці за антропологічними ознаками становлять єдиний тип, різко відмінний від російського та білоруського. Навколо цієї ідеї серед антропологів та етнографів тривалий час точилася запекла боротьба.

Помер 30 червня 1918 р. у м. Жлобін Гомельської області.