ВИШЕНСЬКИЙ Іван

Український церковний і громадський діяч, письменник-полеміст

Народився між 1545—1550 рр. у містечку Судова Вишня на Львівщині, де здобув початкову освіту. Жив у Луцьку та Острозі. В 70—80-х роках XVI ст. переселився на Афон (Греція), що був тоді найбільшим духовним центром православ’я. У монастирях Афона був послушником, ченцем, а наприкінці життя — аскетом-пустельником (загалом на Афоні провів близько 40 років)»

У 1604—1606 рр. І. Вишенський перебував в Україні, був гостем Львівського братства та Йова Княгиницького. До нас дійшло 16 творів І. Вишенського у різних рукописних списках. Оскільки він писав їх за межами Батьківщини, вони мають здебільшого форму «послань», або «писань», адресованих усьому народові або певним особам. Твори полеміста поширювалися у рукописах. За його життя було анонімно опубліковано тільки послання «От святой Афонской горы скитствующих» (1598). Частину своїх творів І. Вишенський у 1599—1600 рр. об’єднав у спеціальну «Книжку», яку готував до друку в Острозькій друкарні. «Книжка» складалася з передмови і 10 «глав», що, власне, є окремими творами — «Обличение диявола-миро-держца» (1599—1600), «Послання князю Василю Острозькому...» (1598—1600), «Порада» (1599—1600), «Писаніє до всіх обще, в Лядськой землі живущих», «Писание к утекшим от православной віри єпископам» (обидва 1588), «Извіщеніє краткое о латинськой прелесті», «О єретиках», «Загадка філософам латинським,..», «След к постижению і ізученію художества...» (усі 1599—1600) і «Новина, или Весть...», яку не вважають оригінальним твором І. Вишенського. Після 1600 р. полеміст написав «Краткословний одвіт Феодула... Петру Скарзі» (1601), послання до стариці Домникії (1605), «Зачапка мудрого латинника з глупим русином» (1608—1609), послання львівському братству, послання Йову Княгиницькому (обидва 1610) та «Позорище мисленноє» (1615—1616).

У центрі творчості І. Вишенського — проблеми людини, істини, щастя, суспільного ідеалу. Він обстоював гуманістично-демократичну ідею — звільнення людини і трудового народу він земного зла, виявлення та утвердження людської гідності, здійснення в реальному житті ідеалів добра, справедливості, рівності, братерства. Філософську та морально-етичну основу спасіння людини мислитель вбачав в основоположних ідеалах раннього християнства. Спасіння кожної окремої людини, індивідуальне духовне очищення він розглядав як земний шлях до усунення «зіпсованих» суспільних відносин в інтересах визволення трудового народу. Ідейна спадщина полеміста тісно пов’язана із соціально-визвольною та національно-релігійною боротьбою селянства і найбідніших верств населення. Художньо-публіцистичним словом І. Вишенський захищав інтереси трудового народу, боровся проти феодально-шляхетського гніту, католицизму та уніатства.

Помер у 20-х роках XVII ст.