ВИРГАН Іван Оникійович (справжнє прізвище — Вергун)

Український поет і перекладач

Народився 1 червня 1908 р. в с. Матвіївка (нині с. Каліщинці Черкаської області) в родині селянина. Навчався у Кременчуцькому педагогічному технікумі. Працював сільським учителем, служив у лавах Червоної армії. У 1940 р. закінчив філософський факультет Харківського університету.

Друкуватися почав з 1927 р. Перша зріла збірка «Озброєна лірика» вийшла друком 1934 р. Потім майже щороку виходять одна за одною книжки «Сад дружби» (1935), «Щастя-доля» (1938), поема «Джигіти» (1937). Поет оспівує природу, талановитий працелюбний народ, кохання.

Брав участь у Великій Вітчизняній війні. У віршах, написаних у цей час, змалював боротьбу проти ворога, подвиг народу. Більшість цих творів згодом увійшла до збірки «Поворот сонця на літо» (1947).

У наступних книжках «Матвіївка над Сулою» (1949), «Квітучі береги» (1950), «Країна щастя» (1951), «Поезії» (1954), «В роз-повні літа» (1959), «Над Сулою шумлять явори» (1960), «Лірика» (1961), «Питиме зілля» (1967), «Вибране» (1969), «Серце» (1969) повніше і глибше розкривається талант поета-лірика.

І. Виргану належить цикл оповідань, більшість яких про війну, боротьбу простих людей, переважно селян — старих, дітей, жінок — проти німецько-фашистських загарбників, про їхню здорову мораль (збірки оповідань «Василина» i960, «Краса», 1966 та ін.).

І. Вирган перекладав українською мовою твори О. Пушкіна, М. Лєрмонтова, М. Некрасова, І. Буніна, А. Ісаакяна, Я. Райніса, Й. В. Гете, Я. Неруди та ін.

Ґрунтовні знання з української мови дали змогу створити (разом із М. Пилинською) фундаментальний російсько-український фразеологічний словник, що став визначним явищем у культурному житті України.

Помер 12 січня 1975 р. в Харкові.