ВЕРЬОВКА Григорій Гурійович

Український композитор, хоровий диригент і педагог

Народився 25грудня 1895р.у м. Березна Чернігівської області в родині селянина-ремісника. У 1916 р. закінчив Чернігівську духовну семінарію. У 1918—1921 рр. навчався теорії композиції в Київському музично-драматичному інституті ім. М. Лисенка по класу Б. Яворського, диригування — по класу А. Орлова (1933 р. екстерном закінчив інститут як диригент).

З 1919 р. працював у Народній консерваторії Товариства народного театру і мистецтв як директор і педагог, керівник самодіяльних хорових гуртків. Знавець фольклору й активний його збирач.

У 1923—1929 рр. викладав у Київському музично-драматичному інституті ім. М. Лисенка. З 1931 р. — у Київській консерваторії (з 1947 р. — її професор). З 1941 по 1945 р. — старший науковий співробітник Інституту фольклору АН УРСР. З 1943 р. — художній керівник і головний диригент Державного українського народного хору. У 1948—1952 рр. очолював правління Спілки композитори) УРСР.

Як композитор Г. Верьовка працював переважно в хоровому жанрі (хори, ансамблі, пісні, романси та ін.). Творив у галузі масової пісні та обробки народних пісень: «Карманьйола» (1921), «Нехай собі шумлять дуби» (1924), «Клятва», «За край наш багатий» (1941—1945), «Хоровод Дружба», «Пісні молоді», «За мир і дружбу», а також кантату «Ми ковалі своєї долі» (1961). Зібрання його творів у 6 томах вийшло в 1971— 1980 рр.

За успіхи у творчій та концертній діяльності Г. Верьовку було відзначено Державною премією СРСР (1948), Державною премією УРСР ім. Т. Шевченка (1968). Народний артист УРСР з 1960 р.

Помер 21 жовтня 1964 р. у Києві.