ВЕЛИЧКО Самійло (Самоїл) Васильович

Український літописець та історіограф

Народився 1670 р. на Полтавщині в козацькій сім’ї. Освіту здобув у Києво-Могилянській колегії. Володів латинською, німецькою, польською мовами. Служив канцеляристом у генерального писаря, потім генерального судді В. Кочубея під час гетьманування І. Мазепи.

У 1708 р. після страти Кочубея С. Величко зазнав переслідувань. Після Полтавської битви він жив у маєтку Кочубеїв Диканьці, а згодом у с. Жуки під Полтавою. За підтримки сина Кочубея він почав писати свій літопис з історії козацької доби України, в якому висвітлено події 1648—1700 рр.

Літопис, очевидно, не завершено. Він складається з 4 томів і поділяється на дві частини. У першій частині «Сказание о войне козацкой з поляками...» описуються події до 1659 р. Джерелами її були козацькі літописи, поема польського поета С. Твардовського «Війна домова», записи польського хроніста С. Окольського, німецького історика С. Пуфендорфа та ін. У ній трапляється чимало домислів, доповнень і запозичень з історії інших народів. Друга частина, яка має назву «Повествования летописная с малороссийских и иных от части поведениях собранная и зде описанная», присвячена подіям 1600—1700 та 1720—1723 рр. і написана на підставі власних спостережень автора й документів Генеральної військової канцелярії. Особливо цінною за автентичністю документів є частина літопису, присвячена подіям 1687—1700 рр. Твір написано емоційно, образною тогочасною літературною мовою з використанням народної лексики і фразеології. На жаль, текст літопису до нас дійшов не повністю. Він є видатною пам’яткою української історіографії та літератури другої половини XVII — початку XVIII ст. С. Величкові належить передмова до рукописної «Космографії», створеної невідомим українським автором. Помер у с. Жуки після 1728 р.