ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ Сергій Іванович

Український живописець

Народився 19 жовтня 1854 р. у м. Ізюмі на Харківщині. Початкову художню освіту здобув у майстерні харківського художника Д. Безперчого. У 1875—1885 рр. навчався в Петербурзькій Академії мистецтв. Великий вплив на формування молодого митця мали М. Клодт та В. Орловський. Ще на початку творчого шляху виявив великий інтерес до відтворення природи, побуту, історичного минулого України. Перші значні роботи художника — «Коробів хутір» (1882), «Ранок (Отара в степу)» (1884), «По Дінцю» (1885), створені під час навчання в Академії, засвідчили появу талановитого майстра з тонким відчуттям природи.

Після завершення навчання отримав право на зарубіжну поїздку. Працював в Італії, Іспанії, Франції. Велике враження на художника справило спілкування з відомим пейзажистом І. Похитоновим у Парижі, який мав помітний вплив на формування художнього стилю молодого митця, зокрема щодо техніки роботи на пленері. Картини мали успіх на виставках Паризького салону. Він навіть отримав право виставляти роботи поза конкурсом.

Період 1888—1900 рр. вважають найбільш плідним у творчості майстра. Українська історія, особливо козацька тематика захоплюють його дедалі більше. Картини «Козачий пікет», «Козак Голота», «Козачий табір» і найвідоміша — «Козача левада» (1893) цікаві прагненням до гармонійного поєднання сюжетної основи та пейзажу. З великою майстерністю намальовано серії художніх листівок «Гребля Квітки-Основ’яненки», «Весна в Полтавщині», «Шлях Ромодан», «Церква в Ходорові», «Кобзар на ярмарці», надруковані в друкарні Гранберга в Стокгольмі. Усі вони є своєрідним посібником з народознавства. Широковідомі два художні альбоми майстра — «Из украинской старины» (1900) та «Мотивы украинского орнамента» (1910), які він готував до друку разом із М. Самокишем і Д. Яворницьким. Це сорок таблиць орнаментів з історії та побуту — писанки, рушники, плащаниці, плахти. Ці альбоми справили значний вплив на розвиток художніх промислів. Відома фірма Кузнецова навіть викупила право на використання орнаментів для оздоблення чайних сервізів.

У наступні десятиліття у творчості С. Васильківського простежується неабиякий інтерес до історичної та етнографічної тематики. Художник уводить до пейзажу побутові сцени, літературних та історичних персонажів: «Побачення» (1894), «Козак у степу» (1900), «Ярмарок у Полтаві» (1902) та ін. У 1901— 1908 рр. працював над монументальними панно для інтер’єрів Полтавського земства — видатної пам’ятки українського модерну, створеної В. Кричевським («Обрання полковником Мартина Пушкаря», «Козак Голота», «Чумацький Ромоданівський шлях»). За мотивами народних дум разом із М. Самокишем написав картину «Дума про трьох братів» (1910). Кілька полотен митець присвятив українським кобзарям.

Працюючи над історичними композиціями, художник багато часу присвятив вивченню національного одягу, зброї, народного мистецтва.

Плідно працював у жанрі портрета, широковідомі «Портрет матері» та «Портрет Т, Шевченка». Проте головним у творчому доробку художника упродовж усього життя залишався пейзаж. У своїх маленьких пейзажних шедеврах «Дніпрові плавні» (1896), «Ранок на Дніпрі» (1900), «Воронець цвіте» (1902) виявив себе справді неперевершеним майстром, здатним донести до глядача неповторну чарівність української природи.

В останні роки працював над створенням серії портретів гетьманів. Його думка була вирішальною під час розробки проекту пам’ятника Т. Шевченкові в Києві.

Помер 7 жовтня 1917 р. у Харкові.