БУЧМА Амвросій Максиміліанович

Український актор, режисер, педагог, громадський діяч

Народився 14 березня 1891 р. у Львові в родині залізничника. Закінчив чотирикласне училище. Працював вантажником, каменярем.

У 1905 р. був прийнятий хористом в український драматичний театр товариства «Руська бесіда» (Львів). Згодом став там актором.

Під час першої світової війни був мобілізований до австрійської армії. У 1915 р. потрапив до Росії як полонений.

Після 1917 р. грав у театрах М. Садовського та І, Рубчака. Акторського мистецтва навчався у Київському музично-драматичному інституті ім. М. В. Лисенка (1918). У 1920 р. був одним з організаторів Українського драматичного театру ім. І. Франка. З 1923 по 1936 р. з перервами працював у театрі «Березіль», де шукав шляхів до оновлення українського театру. У1936 р. повернувся до Київського українського драматичного театру ім. І Франка.

А. Бучма зіграв з великою майстерністю понад 200 ролей, створив низку образів. Серед його театральних ролей — Джиммі («Джиммі Хіггінс» Е. Сінклера), Пузир («Хазяїн» І. Карпенка-Карого), Хлестаков («Ревізор» М. Гоголя), Гайдай («Загибель ескадри» О. Корнійчука), Микола Задорожний («Украдене щастя» І. Франка), Павло Желєзнов, Іван Коломийцев («Васса Желєзнова» М. Горького) та ін.

З 1924 р. працював у кіно. Знявся у фільмах «Арсенальці» (1925), «Тарас Шевченко» (1926), «Тарас Трясило» (1927), «Напередодні» (1928), «Нічний візник» (1929), «Іван Грозний « (1945), «У далекому плаванні» (1947) тощо.

А. Бучмі як акторові притаманне поєднання правдивості, відвертості з експресивністю, уваги до побутових деталей з лаконічністю їх відображення. У 1943 р. йому було присвоєно звання народного артиста СРСР.

Як режисер здійснив постановки п’єс: «Хазяїн» І. Карпенка-Карого (1939), «Наталка Полтавка» І. Котляревського (1942), опери «Наталка Полтавка» (1954) та ін.

У1945—1948 pp. працював художнім керівником Київської кіностудії художніх фільмів. До його режисерських праць належить фільм «Земля» за повістю О. Кобилянської. Був консультантом під час екранізації повісті М. Коцюбинського «фата моргана».

З 1940 р. — професор Київського інституту театрального мистецтва. Написав книжку спогадів «З глибини душі».

Помер 6 січня 1957 р. в Києві.